Знудитися

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Зну́ди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. Затосковать. Як би була поїхала, то знудилася б. Могил. у. Тяжко ж мені на серденьку, трохи ся не знуджу. Гол. І. 293. Знудившися життям своїм мертвецьким, жадали ми у вирви полетіти. К. ХП. 96.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)

I. Те саме, що знудьгуватися

1. Він сидів, як німий, перед нею, і мельникова дочка знудилася б з тим безмовним гостем (Марко Вовчок, I, 1955, 352); По обіді він знудився від очікування й вирішив піти побалакати сам (Петро Панч, II, 1956, 112); // безос. Почався преферанс. Грали його зо дві години, аж знудилося всім (Осип Маковей, Вибр., 1954, 241).

2. за ким — чим, рідше по кому — чому. Відчути тугу, скучити за ким-, чим-небудь. Зібралось мало не все село: і гамірка дітвора, що знудилась по весні і тепер дихнула на повні груди, і погорбатілі діди, що зійшлися глянути на диво (Василь Земляк, Гнівний Стратіон, 1960, 193). Див. [1]

Ілюстрації

Гастон Ла Туш, «Нудьга», 1893

Медіа

Див також

Знудьгуватись[2]

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 673.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/