Змахувати

Змахувати, -хую, -єш, сов. в. змахну́ти, -ну́, -не́ш, гл.

Смахивать, смахнуть, сметать, сместь.

 А що, змахнула пил з місяця? Шевч. 302.

Зміст

Академічний тлумачний словник(1970-1980)

ЗМАХУВАТИ, ую, уєш, недок., ЗМАХНУТИ, ну, неш, док.

1. неперех. Махати чим-небудь, спрямовуючи рух угору.

 Візник здивовано озирається на сідока, потім змахує пужалном і ще дужче поганяє коні (Олексій Полторацький, Дит Гоголя. 1954, 5);

 Вибухнув постріл, лейтенант змахнув руками, мов веслами, і впав навзнак (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 96);

 Птах, плавно змахнувши крилами, спокійно поплив стороною над степом (Олесь Гончар, Таврія.., 1957, 22).

2. перех. Скидати, відкидати що-небудь змахом (змахами) руки

 Заступник редактора звичним рухом змахує з чола на перенісся окуляри (Петро Колесник, Терен.., 1959, 350);

 Зняв безкозирку сибіряк І чуб змахнув з очей (Микола Нагнибіда, Пісня.., 1949, 47);

// Різким рухом випирати, струшувати що-небудь

 Дехто вже змахував нашвидку рукавом піт з чола, інші поскидали теплі піджаки й пальта (Олександр Копиленко, Вибр., 1953, 133);

 На очах Гордого з'явилася непрошена сльоза, і він крадькома змахнув її долонею (Микола Руденко, Вітер.., 1958, 27);

 Дівчина, повідчиняла вікна, протерла шибки, змахнула невидиму пилюку з столів 
 та підвіконь (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 51);

// Махаючи чим-небудь, зганяти, відганяти кого-небудь.

 Ще крок — і Кость у голубнику Спокійними рухами він змахує з плечей сизих туркачів [голубів] (Олесь Донченко, I, 1956, 55);

Змахнути муху з обличчя;

// перен. Відкидати, гнати геть (звичайно думки, поганий настрій, смуток і т. ін.).

 Зусиллям волі він змахнув усі думки і далі брів (Михайло Коцюбинський, II. 1955, 393);

 Зірвала [Наташа] косинку з голови, немов цим жестом змахнула і біль з душі (Микола Зарудний, Антеї, 1962, 220).