Злувати

Злува́ти, злую, -єш, гл. Быть злымъ, сердиться. На кого ж ти, мій миленький, злуєш, що мою білу постіль гайнуєш? Чуб. V. 553.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗЛУВА́ТИ недок., рідко. Злитися, сердитися.

"Він усе думав про того «чорнявого» та сердився на себе, що так збентежився перед їм, поступився назад. Він злував увесь день" (Борис Грінченко, II, 1963, 13);

"Аби ти бачила, як він зрадів, аж сльоза під повіками закипіла; отак, наче в тебе, коли ти, серце, дуже злуєш на мене" (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 239).

Іншими мовами

Злувати

1. (рос.) зли́ться, серди́ться

2. (англ.) to rage

Джерела та література

http://sum.in.ua/s/zluvaty Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 606.

https://ukrainian_russian.academic.ru/ Українсько-російський словник