Зичливість

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Зичливість, -вости, ж. Доброжелательность.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗИЧЛИ́ВІСТЬ, вості, жін. Якість за знач. зичливий. В їх круглих очах, що плавали на лиці, як скалки сала у юшці, світилась передсвяточна радість й зичливість (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 362).

ЗИЧЛИ́ВИЙ, а, е. Який зичить що-небудь добре. Старий Бондар.. довірливий і зичливий (Леся Українка, III, 1952, 721); // Який виражає добре ставлення, прихильність, приязнь і т. ін. до кого-небудь. В ньому [голосі] бриніла та зичлива дружність, котра сама вже змусила Максима щиро сказати: — ..А мені хочеться, товаришу Гречаний, дослідницької роботи (Натан Рибак, Час, 1960, 186); Промовець, виходить, з розумом! Іч, як обернув ті не завжди зичливі репліки з залу (Іван Ле, В своні.., 1960, 22).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 569. Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 569.

Ілюстрації

Зичливість1.jpg Зичливість2.jpg