Згаяти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Згаяти, -гаю, -єш, гл. О времени: по терять, пропустить. Не дооремо сьогодні, бо півдня згаяли, поки плуг поладнали поламався. Харьк.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник української мови (1970-1980)

Витратити марно, по-пустому (час); змарнувати. Виїжджала Мася на саму другу Пречисту; вибрала мати свято, щоб часу не згаяти (Анатолій Свидницький, Люборацькі, 1955, 44); Більше як три місяці згаяв [Зінько], у тюрмі сидячи (Борис Грінченко, II, 1963, 483);

// Провести, перебути якийсь час де-небудь. В'їхали в перше озерце, де колись неспокійно згаяли ніч (Олесь Досвітній, Вибр., 1959, 435);

// рідко. Розтратити, занапастити (талан). І даючи тобі талан до ліри, Господь сказав: «Гляди — його не згай!» (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 306);

// Заповнити чим-небудь (час). Хлоп'ята, поснідавши і щоб чим згаяти, то згаяти час, задумали гратись у піжмурки (Панас Мирний, IV, 1955, 8); Тихішав у нас гомін, мов у дітей, що перед святом розповідають казку, щоб швидше згаяти час (Степан Васильченко, Вибр., 1954, 48). Див. [1]

Ілюстрації

Люди часто можуть згаяти час.

Медіа

Див також

Гаяти[2]

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 511.

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/