Затісно

Затісно, нар. Тѣсно. Мнж. 180.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЗАТІ́СНО, розм. Присл. до затісний; // у знач. присудк. сл. — Вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде (Іван Франко, IV, 1950, 81); * Образно. Кричали вітри, Надривались до болю, Здіймаючи хмару зловісну. Було їм на нашій Планеті-Землі Замало простору, Затісно (Ростислав Братунь, Грудка.., 1962, 93).

Присл. до затісни́й.

Приклади

Всередині кав'ярні затісно стояли прості дубові столи. (із журн.)

у знач. пред.

Приклади – Вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде. (І. Франко) Буває так, що одинокість нестерпна, а двом затісно. (В. Багірова) – В нашому небі тобі затісно. Ти схожий на птаха, замкнутого у просторому вольєрі. (О. Авраменко, В. Авраменко) Кричали вітри. Надривались до болю, Здіймаючи хмару зловісну. Було їм на нашій Планеті-Землі Замало простору, Затісно. (Р. Братунь)

Інші словники

затісно — заті́сно прислівник незмінювана словникова одиниця розм. Орфографічний словник української мови

Заті́сно, присл. Правописний словник Голоскевича (1929 р.)

ЗАТІ́СНО, розм. Присл. до затісни́й; // у знач. присудк. сл. — Вони не хочуть до твоєї хати, бо їм там затісно буде (Фр., IV, 1950, 81); *Образно. Кричали вітри. Надривались до болю, Здіймаючи хмару зловісну. Було їм на нашій Планеті-Землі Замало простору, Затісно (Брат., Грудка.., 1962, 93). Словник української мови в 11 томах

Ілюстрації