Запорати
Запорати, -раю, -єш, гл. 1) Закончить работу; убрать. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав. Лебед. у. Піч файно запорайте. Вх. Зн. 20. 2) Забороновать послѣ посѣва; вообще: обработать и засѣять поле. Уже засіяв, тра запорати. НВолын. у. Харченкови десятини були вже запорані. Г. Барв. 347. Скільки ви запорали поля торік? Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес. Г. Барв. 306. 3) Загрязнить. Запорав двері, що гидко й глянути. Зміев. у.
Зміст
Сучасні словники
ЗАПО́РАТИ, аю, аєш, док., перех., розм.
1. Справитися з роботою, яка стосується кого-, чого-небудь. Гм! що робив! біля скотини порався, грубу запорав (Словник Грінченка); — А ти вечеряв, сину? — Вечеряв, мамо. І корову запорав, і дров нарубав (Василь Кучер, Трудна любов, 1960, 534). 2. Обробити або засіяти землю. — Скільки ви запорали поля торік? — Вісім десятин толоки та вісім на зяб на овес (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 306); Наприкінці жовтня я одержав твій останній лист, там писалось, що ти вже запорала ділянку і на зліт збираєшся до міста (Олексій Кундзіч, Пов. і опов., 1951, 115).
Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 273.
Ілюстрації
|
