Закуска

Закуска, -ки, ж. Закуска. Стор. М. Пр. 74. Спасибі за закуску, що ззів курку й гуску. Ном. № 12073. Ум. Закусочка.

Зміст

1 Сучасні словники
2 Ілюстрації
3 Медіа
4 Див. також
5 Англомовні посилання
6 Зовнішні посилання

Сучасні словники

Словник української мови в 11 томах

1. Дія за значенням закушувати. 2. То було перед обідом, за закускою. А що то було за обідом? (Панас Мирний, III, 1954, 288); Дід згадав про горілку, а чорт зараз і частує і на закуску тягне із сумки печену качку і пшеничний пухлий буханець (Олекса Стороженко, I, 1957, 87).

• На закуску — на закінчення. [Ревека (бере гвинтівку):] Давай. Ударю на закуску. (Стріляє) (Іван Микитенко, I, 1957, 247).

2. Легкі страви, звичайно холодні, що їх їдять перед обідом для збудження апетиту. Стіл був заставлений всякими стравами — шинка під турецьким флагом і індик під італійським, холодні закуски (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 412); Принесли легкої закуски, фруктів і охолодженого вина (Леонід Смілянський, Сад, 1952, 131); // Те, чим закушують, заїдають що-небудь випите (вино, горілку і т. ін.). На столі була закуска — чехоня й хліб. Усі пили й їли (Борис Грінченко, I, 1963, 312); Видно, вже було по вечері, бо стіл був заставлений тільки різного роду винами, лікерами та купами закусок — усякого солодкого печива (Іван Франко, I, 1955, 318).

Фразеологічний словник української мови

на заку́ску. На закінчення, на завершення, під кінець. (Ревека (бере гвинтівку):) Давай. Ударю на закуску. (Стріляє) (І. Микитенко); Іван почав сатаніти: — Або ще синематограф цей вигадали, проклятущий: “Зигомара” якогось дивляться, шість серій, а потім ще, на закуску, сьома (Ю. Смолич); На закуску — початківці. Накидаю оком: вірші — слабо-тонічні, біцепси — титанічні (А. Крижанівський).