Зазуля

Зазуля, -лі, ж. = Зозуля. Гал. Употребляется также какъ названіе коровы. Kolb. І. 65. — жидівська. Пт. удодъ. Вх. Пч. II. 15. Ум. Зазуленька, зазулька.

Сучасні словники

Зозуля, лі, ж.

1) Кукушка. Котл. Ен. VI. 40. Зозуля сива, сивесенька. Жує зозуля на високій березі. МВ. ІІ. 78. Знать, добре спить, що не чує, як кує зозуля. Шевч. 31. Ой став козак царь-зілля копати, стала над ним зозуля кувати. Мет. 104. Щоб ти зозулі не чув! Пожеланіе смерти. Ном. № 826.

2) — нічна. пт. Козодой, Caprimulgur europaeus. Вх. Пч. II. 9.

3) Названіе вола очень темно-сѣрой масти. КС. 1898. VII. 42. Ум. Зозулька, зозуленька, зозулечка. Сива зозуленько, не куй жалібненько! Мет. 251. Употребляется какъ ласкательное слово для женщины, преимущественно матери. Матусенько ріднесенька, зозуленько милесенька. Кв. Драм. 218.

ЗОЗУ́ЛЯ, і, жін. Корисний перелітний птах-самка з світло- чи бурувато-сірим оперенням; поширений у Європі і Азії; кладе яйця в чужі гнізда; живиться комахами, зокрема волохатою гусінню. Зозуля знищує дуже багато комах, серед яких більшість шкідників лісу, і тому заслуговує на особливу охорону (Корисні птахи України.., 1950, 52); Чубата зозуля, як і звичайна, належить до птахів, що не мостять гнізд і самі не дбають про потомство, а підкидають свої яйця в гнізда інших птахів (Посібник з зоогеографії, 1956, 117); Кує зозуля. Б'є молоточком у кришталевий великий дзвін — ку-ку! ку-ку! — і сіє тишу по травах (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 225); Десь на вершечку високої тополі, в кінці саду, лічила чиїсь літа сива зозуля (Олекса Десняк, Десну.., 1949, 207); * У порівняннях. Якби крила — полинула б до його зозулею, кувала б, визивала б його (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 67); — Була б, певно, за Василем і була б господинею. А то, бач: як зозуля та — без пристановища, без притулку (Панас Мирний, III, 1954, 165).

Опис

Зозуля має довге тіло — 40 см, крила — 22 см, закруглений хвіст (на кшталт сходинок) розміром 18 см. Хвіст майже дорівнює довжині гострого довгого крила і це ніби збільшує загальний розмір птаха. Вага зозулі — до 100 г (трохи більша за шпака).

Забарвлення переважно сіре. Особливістю зозулі є наявність статевого диморфізму. Самці мають спину та хвіст темно-сірі, горло, зоб, груди світло-сірі, інший бік пір'я білий з темною поперечною смугою, дзьоб чорнуватий, ноги короткі. Самки буроваті зверху, вохристий наліт на волі, спина іржаво-руда з широкими чорними і вузькими білими поперечними смугами. Через смугасте забарвлення зозулю часто приймають за яструба-гороб'ятника. Молоді птахи сіруваті зверху, руді з темною смугою по всьому тулубу.

Розповсюдження

Зозуля звичайна мешкає у Європі, північно-західній, тропічній та Південній Африці, Азії, окрім Аравійського півострова та півострова Індостан, півдня Індокитаю. В Україні — майже по всій території.

Місця існування, поширення

Зозуля живе у лісах, степах, лісостепах, у горах до 3000 м над рівнем моря. Птах перелітний. Зимує у Південній Африці, південному Китаї, островах Зондського архіпелагу.

Особливості поведінки та розмноження

Місце зимування залишає рано, проте до місць гніздувань пересувається поступово й не досить швидко, зазвичай у другій половині квітня. Спочатку прилітає самець. Він 2—3 дні облаштовується, вивчає територію, після чого починає кликати самку криками «ку-ку». Самка у відповідь видає звуки «клі-клі».

Зозулі звичайні своїх гнізд не будують і яєць не насиджують, виявляючи гніздовий паразитизм.

Живе в найрізноманітніших деревних насадженнях, а на півдні України — в очеретяних плавнях. Найчастіше її можна зустріти там, де гніздиться багато співочих пташок. Відомо близько 150 різних видів птахів, яким зозуля підкладає свої яйця. Це насамперед очеретянка, вільшанка, плиска, кропив'янка та інші дрібні співочі пташки. Зозулине яйце має вагу близько 3 г, тоді як у птахів її розмірів вага яйця становить 15 г. І не тільки за розміром і формою, а й за кольором воно схоже на яйце тієї пташки, в гніздо якої зозуля підкладає своє яйце.

Те, що зозуля надто схожа на яструба-гороб'ятника, дуже стає їй у пригоді. Шугаючим польотом над землею, вона лякає маленьких пташок, які злітають з своїх гнізд, відкриваючи їхнє розташування. Тим часом зозуля зазирає в кожен кущ, спускається на землю, відшукує гнізда потрібних їй пташок, щоб підкласти туди своє яйце. Інколи зозуля непомітно сидить десь на дереві, спостерігає, де пташки будують гнізда, щоб потім при відсутності господарів доповнити їхню кладку своїм яйцем. Поблизу сидить і самець, опустивши вниз крила і трохи піднявши вгору довгий, злегка розчепірений хвіст. Він нахиляється, хитає головою і, роздуваючи горло, не розкриваючи рота, співає свою шлюбну пісню: «ку-ку», «ку-ку». Крик самки при зустрічі з самцем подібний до «клі-клі-клі-клі», рідше вона приглушено регоче — «тюку-тюку-тюку-тюку-тюку». Період розмноження зозулі звичайної досить довгий, відбувається переважно з квітня по травень, але інколи аж по серпень. Яйця зозуля підкладає до птахів родини горобиних.

Зародок в яйці зозулі розвивається швидше, тому й зозуленя вилуплюється на 1—3 дні раніше. Пташеня зозулі вилуплюється на 12 день і важить 3 гр. І ось, ще зовсім маленьке, сліпе зозуленя, якнайзручніше влаштувавшись і підкоряючись інстинкту (у пташеняти на спині є спеціальні рецептори), викидає з гнізда інших пташенят або ж яєчка, якщо пташенята ще не вилупились. Тому названі батьки вигодовують його одного. Та з усім виводком вони і не впоралися б, адже зозуленя дуже ненажерливе. На четвертий день після вилуплення його вага збільшується у 5 разів. Через 20 днів, ще не вміючи літати, зозуленя виходить з гнізда, але ще місяць птахи піклуються про нього, знаходять і годують, хоч іноді доводиться сідати на спину пташеняті, щоб дотягтися до його дзьоба.

Насправді ж зозуля підкладає яйця в чужі гнізда зовсім не через легковажність. Це пристосування пов'язане з особливостями її життя. Вона не може сама насиджувати пташенят, бо несе яйця не відразу, як інші птахи, а з інтервалом у 1—3 дні. У період відкладання яєць вона встигає відкласти 20 і навіть до 26 яєць. Оскільки розвиток зародка закінчується через 11—12 днів, неможливо було б і насиджувати кожне яйце і годувати пташеня окремо. Вільна від клопоту в будуванні гнізда й насиджуванні яєчок, зозуля летить туди, де є багато шкідників лісу.

Зозуля перестає кувати, коли нікуди вже підкладати яйця, бо і відповідні птахи перестають їх відкладати. У вирій на зиму зозулі починають відлітати ще влітку поодинці, а далі вже летять невеликими зграйками. Спочатку відлітають старі птахи, а потім молоді.

Живлення

Живляться зозулі звичайні на гілках дерев, перш за все гусінню, жуками, мухами, інколи ягодами. За годину зозуля може з'їсти більше 100 гусениць. Спостерігались випадки, коли при великому скупченні волохатої гусені окремі зозулі з'їдали їх за хвилину по 10 штук. Зозуля — єдиний птах, що знищує так багато волохатої гусені (шовкопряда соснового та інших), яка є надзвичайно небезпечним шкідником лісу. Отруйні волоски гусені шовкопрядів не завдають їй ніякої шкоди. Споживаючи таку гусінь, зозуля не змогла б вигодувати нею своїх пташенят, бо для них ті волоски є дуже небезпечними. Шлунок її періодично очищається від колючих волосків гусені виверженням їх разом з кутикулою. Крім того, зозуля знищує багато личинок пильщиків, хрущів, кобилок та інших комах, теж дуже шкідливих. Тому зозуля є надзвичайно корисним птахом.[1]

Зозуля як символ

Про вдачу зозулі, особливості життя і поведінки складено багато легенд, казок, байок, загадок. Зозуля — один з українських народних символів. Згадана в ряді художніх творів, народних казках та бувальщинах. Часто пов'язаний із жінкою, яка втратила чоловіка.

Ілюстрації

Див. також

• [1]

Джерела та література

«Пернаті друзі», Гальченко П. Ф.— Київ, видавництво «Урожай», 1978; ст. 97—99 BirdLife International (2004). Cuculus canorus. 2006. IUCN Red List of Threatened Species. IUCN 2006. www.iucnredlist.org. Retrieved on 11 May 2006. Database entry includes justification for why this species is of least concern «Пернаті друзі», Гальченко П. Ф.— Київ, видавництво «Урожай», 1978; ст. 97—99