Заздрісний

Заздрісний, заздросний, -а, -е. Завистливый. Заздрісні очі. Каменец. у. Заздросний чоловік. Каменец. у.

Схильний до задрощів; заздрий. [Іван:] Ну, та й заздрісна яка дівка! Вже їй, бач, і не по нутру, що Одарка перш її йде (Марко Кропивницький, I, 1958, 90); — Далебі я не заздрісна на небуденну красу Нелі (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 300);

Який виражає, виявляє заздрість. Заздрісні багатозначні погляди, які кидали товариші на бінокль, сприймав [Олег] без гордування (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 222); — Добрі господарі худобу тримають у хаті, — мовив Антон, заздрісними очима розглядаючи рудого в білих цятках бичка (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 17).

Сучасні словники

ЗА́ЗДРІСНИЙ (схильний до заздрощів), ЗА́ЗДРИЙ, ЗАВИДЮ́ЩИЙ підсил. розм., ЗАВИ́ДЛИВИЙ рідко, ЗАВИ́СНИЙ діал. Ще на початку походу у землю оросів на Батия вчинили замах заздрісні родичі-чингізіди.

1) Схильний до ревнощів (у 1 знач.), охоплений ними. || Який виражає ревнощі, сповнений або викликаний ними. 2) розм., рідко. Схильний до заздрощів; заздрісний у чому небудь. || Який виражає заздрість до успіхів іншої людини.