Задубіти

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Задубіти, -бію, -єш, гл. Окоченѣть. Задубів чоловік на морозі. Черк. у.


Тлумачення

Тлумачення слова у сучасних словниках ЗАДУБІТИ, ію, ієш і рідко ЗАДУБНУТИ і ЗАДУБТИ, бну, бнеш; мин. ч. задубів, рідко задубнув і задуб, ла, ло; док. 1. Стати твердим, жорстким. Десять неділь пізніше земля задубіла (Ольга Кобилянська, II, 1956, 224); Гнат сьорбнув страви. Юшка була холодна, бараболя тверда. — Задубіла, — промовив він крізь зуби, відсуваючи миску (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 28); Дівчата, певне, давно вже були біля води, бо одежа задубіла на них (Агата Турчинська, Зорі.., 1950, 157). 2. Втратити гнучкість, рухливість (від холоду, страху, напруження і т. ін.). — Беруся я до люльки. Та ба! Язик задубів, став лубом, у горлі пече (Лесь Мартович, Тв., 1954, 278); Холод так діймав, що руки й ноги зовсім задубіли (Микола Трублаїні, Глиб. шлях, 1948, 191); І мороз — аж дихати важко. В такий мороз дві години простояти на місці — геть чисто задубнеш (Андрій Головко, II, 1957, 353); // безос. Мати похапцем витерла її [сльозу], щоб приховати від сина, але він уже побачив, і в грудях у нього задубіло (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 402); // перен. Заціпеніти, завмерти в якомусь одному положенні. Хвилюючи, плив дивний спів. Васюта, вчувши голос той, затрясся зразу, задубів (Іван Франко, XIII, 1954, 37); Пріська злякалася, притаїлася на рундуку.. і, скорчившись якомога більше, наче задубла на місці (Любов


Ілюстрації

46103ebb1ce384f2620378b34c6d7845.jpg
10113250.jpg
Da5d2ddb8424065a447f153fc36098ea.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/s/zadubity http://sum.in.ua/s/zadubity