Забуття

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Забуття́, тя́, с.

Сучасні словники

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 2. — С. 11.

Забуття́, тя́, с.

1) Забвеніе. Продаємо чортяці тіло й душу за нещасливу забуття хвилину. К. ЦН. 217.

2) Забытье. Усе кругом спало, мов зачароване, в тихім забутті теплої ночі. Мир. ХРВ. 19.


Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)

1. Втрата згадки про кого-, що-небудь. [Мавка:] Коли б могла я тільки захотіти її [муку] забути, я пішла б з тобою, але ніяка сила в цілім світі не дасть мені бажання забуття (Леся Українка, III, 1952, 248); Ви найшли б.. в її невимушеній сонячній усмішці забуття трудного життя (Мирослав Ірчан, II, 1958, 142); // Неприйняття до уваги чого-небудь. Незнання або забуття основних вимог діалектичного методу прирікає дослідника на блукання, на безцільне гаяння часу для сліпого шукання істини (Комуніст України, 9, 1962, 50).

Відходити (відійти) в забуття; Покриватися (покритися, критися і т. ін.) забуттям — остаточно забуватися, не згадуватися. Найголовніше ж у цих двох роках, це те, що відійшла у забуття його страшна ганьба — перебування в полоні (Іван Ле, Право.., 1957, 231); Відійшли в забуття страшні часи кріпаччини, проти якої мужньо вів боротьбу Шевченко (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 74); Минув тиждень-другий безнадійності та горя, утрати відходять назад, криються забуттям (Панас Мирний, I, 1954, 231).

2. Стан того, хто повністю виключився з щоденних турбот, думок, переживань і т. ін. Ти жити хтів хоть хвилю так, як другі, ..упитись жару й забуття (Іван Франко, XIII, 1954, 407); Знав [Матвій], що як виговориться перед ким-небудь, то легше стане. Шукав спокою, шукав забуття (Мирослав Ірчан, II, 1958, 243); Любові й віри невмирущі зерна Поет посіяв на лану своїм, Але в житті шляхом ішов тяжким, Де забуття давала лиш таверна (Максим Рильський, II, 1960, 273).

3. Стан глибокої задуми. Дмитро після хвилинного забуття відшукав очима Андрія і підійшов до нього (Михайло Стельмах, Вел. рідня, 1951, 926); Луна від пісні понеслася далеко-далеко, докотилась до села, вдарилась у крайню хату, де стояла під дверима в забутті Марія (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 377); Женя мовчала, охоплена якимсь забуттям, а потім глянула на подруг: — Петя живий... А тих уже немає... (Антон Хижняк, Тамара, 1959, 60).

Виводити (вивести) із забуття — повертати до здатності сприймати навколишню дійсність. Тупіт кінських копит вивів жінку із забуття (Іван Цюпа, Три явори, 1958, 62).

4. Втрата відчуття навколишньої дійсності, стан дрімоти. З того німого забуття, з того очевидячного сну пробуркав його нестримний регіт (Панас Мирний, IV, 1955, 174); Остап лежав на очереті й почувавсь ослабленим.. Не то сон, не то забуття склепляло повіки (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 358); В нестямі лупав [чоловік] мутними очима.. на жінку, що своїм настирливим, непотрібним галасом пробудила його від солодкого забуття (Костянтин Гордієнко, II, 1959, 263); // Втрата свідомості, непритомність. Скільки днів і ночей тривало маячливе його забуття? Опритомнів [Яресько] уночі, в похмурому бараці (Олесь Гончар, II, 1959, 130); Нестерпний удар по голові звалив його на підлогу, і все поглинув морок забуття (Юрій Бедзик, Полки.., 1959, 62); Третій день лежить віну забутті. 7 трапилося ж таке лихо. Зліг чоловік якраз у жнива (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 70).

Впадати (впасти) в забуття — втрачати відчуття навколишньої дійсності, засинаючи або непритомніючи. Знесиленого Мар'яна жінки повели в другу половину хати, щоб там хоч трохи відпочив. Він упирався, віднікувався, але через якийсь час впав у тяжке забуття... Йому снилося, що сварився з Фросиною (Михайло Стельмах, I, 1962, 171); Павла охопила якась апатія, і незабаром він впав у холодне й темне забуття (Василь Кучер, Голод, 1961, 347).

5. Найвищий ступінь виявлення якого-небудь почуття, збудження, захоплення і т. ін. Наче в нестямі, в знемозі і в забутті, бив [Іван] в камінь поляни ногами (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 349); Хто це хоче відобрати у неї оці хвилини забуття, безпам'ятного щастя? Хто вирвати хоче з вирів кохання?.. (Гнат Хоткевич, II, 1966, 125); В якомусь злобному забутті Крамаренко жбурнув у Бориса ще одну каменюку (Ігор Муратов, Свіже повітря.., 1962, 30).

До забуття — із захопленням, напружуючи всі сили. Тож гідний будь її [Вітчизни] турбот, як віддане дитя, — сягай нечуваних висот, працюй до забуття (Микола Упеник, Вітчизна миру, 1951, 88).

Тлумачення слова у сучасних словниках



Ілюстрації

Zabuttya.jpg Zabuttya1.jpg Zabuttya2.jpg Zabuttya3.jpeg

Медіа

Астор П`яццолла. Танго "Oblivion" (Забуття)

Див. також

https://ru.wikipedia.org/wiki/%D0%97%D0%B0%D0%B1%D0%B2%D0%B5%D0%BD%D0%B8%D0%B5_(%D1%82%D0%B0%D0%BD%D0%B3%D0%BE)

Астор П`яццолла. Танго "Oblivion" (Забуття)

Джерела та література

http://sum.in.ua/p/3/33/2
http://ukrlit.org/slovnyk/hrinchenko_slovar_ukrainskoi_movy
https://www.slovnyk.ua/index.php?swrd=%D0%B7%D0%B0%D0%B1%D1%83%D1%82%D1%82%D1%8F

Зовнішні посилання

Академічний тлумачний словник
Словник Грінченка
Публічний відкритий тлумачний словник