Заблищати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Заблищати, -щу, -щи́ш, гл. Заблестѣть, засверкать.

Сучасні словники

1. Почати блищати (у 1 знач.). Море заблищало, і вже виразно було видко під місяцем блискучу воду (Нечуй-Левицький, II, 1956, 227); Згодом навіть заблищав [пароплав] дрібними лампами (Мирослав Ірчан, II, 1958, 330); Настав вечір. В космічній височині заблищали зірки (Олесь Досвітній, Гюлле, 1961, 108); Заблищали очі в Ольги, скотилася сльоза (Олександр Корнійчук, Чому посміх. зорі, 1958, 45); // безос. Мені аж в очах заблищало од його рум'янців (Марко Вовчок, VI, 1956, 253).

2. Виділитися своїм блиском, яскравим кольором; з'явитися. Туман піднімався угору, збирався у хмари, між котрими то там, то там та й заблищить шматочок голубого.. неба (Панас Мирний, IV, 1955, 95); Мати знов усміхнулася, але в її очах заблищали сльози (Іван Франко, IV, 1950, 342).

Ілюстрації

3123212562.jpg 27470658757 538f6dcf64 b.jpg Depositphotos 107987350-stock-illustration-bright-star-transparent-shine-gradient.jpg


Джерела та література

http://sum.in.ua/s/zablyshhaty