Забавка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Забавка. См. Забава.

Сучасні словники

Словник української мови

ЗА́БАВКА, и, жін.

1. Предмет, яким бавляться діти; іграшка. — Маю я теж іграшок і забавок багацько... коники славні маю... (Марко Вовчок, I, 1955, 385); Замість пищика хлопчик знайшов іншу забавку (Олесь Донченко, VI, 1957, 489).

2. Те саме, що забава 1, 2. Дітки молодії граються, всякі собі забавки та жарти вигадують (Ганна Барвінок, Опов.., 1902, 11); Допитливий, вразливий і цікавий на все, Тарас не вдовольнявся звичайними забавками своїх ровесників (Петро Колесник, Безсмертний Кобзар, 1961, 5); Полюбила й тітка мале внуча. Тихе та втішне, воно стало забавкою старій бабусі (Панас Мирний, IV, 1955, 296). Словник Словопедія ЗАБАВКА (річ) іграшка, цяцька, лялька, виграшка; (дія) ЗАБАВА.

Словопедія

Орфографічний словник української мови: ЗАБАВКА

Словник синонімів: ЗАБАВКА

Українсько-російський словник: ЗАБАВКА

Ілюстрації

Zabavka.jpg Zabavka3.jpg Zabavka2.jpg Zabavka4.jpg

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання