Заба́ва

Заба́ва, -ви, за́бавка, -ки, ж. 1) Забава, игрушка; развлеченіе. Рости, сину, в забаву, козачеству на славу. Макс. 1849. 97. Людям дівчину дарю і всі свої забави, беру люльку і тютюн та й іду в гусари. Чуб. V. 61. Положу деревинку в колисочку та буду колихати: буде мені забавка. Рудч. Ск. II. 38. Зірвала квітку з голови, кинула мені на забавку. Г. Барв. 352. Ой наступив, наступив чорний віл на ноги, одкинувши всі забави, хватайся за роги.

Сучасні словники

1. Заняття з метою розважитися, повеселитися; розвага, гра. Коли вони [діти] старшими стали, забави були вже інші (Михайло Коцюбинський); 2. Те, що дає розвагу, втіху. [Анна:] І чим була б я вам, якби погналась тепер із вами в світ? Запевне тільки забавою на час короткий (Леся Українка); 3. розм. Зібрання, на якому розважаються, веселяться. Недаремно намагавсь я розважити себе в гостях на забаві (Михайло Коцюбинський).

Ілюстрації