Заарештувати

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Заарештува́ти, -ту́ю, -єш, гл. Арестовать, заарестовать. Як тобі село покинути, коли в тебе ніякого паперу немає? Да тебе всяка судова погань заарештує. К. Дів. С 15. АРЕШТОВУВАТИ, ую, уєш, недок., АРЕШТУВАТИ, ую, уєш, док., перех. Брати кого-небудь під варту, позбавляти волі. Року 1877 з Франком сталася пригода: його й цілу редакцію «Друга» арештовують (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 32); У Карпа Нехльоди двоє міліціонерів одібрали наган, а його самого арештували й відправили до повітового міста (Анатолій Шиян, Баланда, 1957, 240).

Ілюстрації

92238.jpg

1391605595-9060-sud-foto-reuters_0.jpg

_ispanii_4_650x410.jpg

Сучасні словники

заарештовувати = заарештувати (піддати арештові, позбавити волі), забирати, забрати, брати, у[в]зяти; затримувати, затримати (перев. про випадковий / несподіваний арешт); спіймати, піймати, зловити, схопити (вислідивши, розшукавши, піддати арештові швидко, раптово)

Словник синонімів української мови. 2014.

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання