Жезл

Зміст

1 Словник Бориса Грінченка
2 Сучасні словники
3 Ілюстрації
4 Медіа
5 Іноземні словники
6 Джерела та література
7 Зовнішні посилання

Словник Бориса Грінченка

Жезл, -ла, м. Жезлъ. І Божий жезл минає окаянних. К. Іов. 46.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖЕЗЛ, а, чол.

1. Особливої форми паличка, що служить символом влади, високого становища і т. ін. Ось уже на плечах Дон Жуапа білий плащ Командора із слідами його крові. І в руці — командорський жезл (Минуле українського театру, 1953, 164); В самому храмі зберігалися різні дорогоцінності, жезли царів із слонової кості, багато дорогої зброї (Історія СРСР, I, 1957, 14). ♦ Неначе (наче і т. ін.) від помаху (за помахом) чарівного (чарівницького) жезла — раптово, дуже швидко, одночасно. Гальванеску в цей час відкрив свій апарат і вибив коротенький акорд. Наче від помаху чарівницького жезла, вся робота вмить спинилася... (Юрій Смолич, I, 1958, 75).

2. Паличка в руках того, хто регулює вуличний рух. Аж ось і місто почалось, Дзвінки трамвайні чуть, І міліціонер жезлом Показує нам путь (Ігор Муратов, Піонер. слово, 1951, 72).

3. Залізний стрижень, який використовують для регулювання руху поїздів. Акіш знав, що він [Іван Іванович] поніс машиністові жезл, і це певна ознака, що зараз поїзд погуркотить зі станції в далеку дорогу (Олесь Донченко, IV, 1957, 35); * Образно. Комуністична партія, як машиніст на могутньому потязі революції, від конференції [у 1922 р.] одержала жезл на дальшу путь у майбутнє (Василь Еллан, II, 1958, 276).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 518.