Жевжичок
Жевжичок, -чка, м. Ум. отъ жевжик.
Зміст
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
http://ukrlit.org/slovnyk/%D0%B6%D0%B5%D0%B2%D0%B6%D0%B8%D0%BA
Же́вжик (зменшено-пестливе — же́вжичок) —
1. Вертлява, рухлива людина легковажної вдачі, що любить похизуватися; фат, ферт, фертик. — Як це «досить»? — запротестував рожевощокий і червоногубий жевжик з напомаженим до блиску волоссям (Донч., V, 1957, 368); Біля кількох лавок цілими гуртками щебетали дівчата, оточені якимись жевжиками в маленьких сплющених кепочках (Гончар, Дорога.., 1953, 30); // Молода, недосвідчена людина. То поранення, то гострий язик, то якась випадковість відсовували його у тінь, а тим часом двадцятип’ятилітні жевжики вибивалися у міністри чи посли (Стельмах, Кров людська.., І, 1957, 189); — Пам’ятаю, ще підлітком був, коли церкву в селі почали будувати. Ну, будують собі, а ми, такі жевжики, поблизу стовбичимо. Цікаві, не хату будують — церкву (Збан., Малин. дзвін, 1958, 88).
2. рідко. Те саме, що горобе́ць. Ох! поти жевжики вчащали, Поки всі ягоди на Вишні обдзюбали — Тепер до бідної ніколи не летять (Греб., І, 1957, 51).
Ілюстрації
|
|
Медіа
Див. також
Джерела та література
Словник української мови: в 11 тт. / АН УРСР. Інститут мовознавства; за ред. І. К. Білодіда. — К.: Наукова думка, 1970—1980. — Т. 2. — С. 517.
Зовнішні посилання
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/{{{Інститут журналістики}}}]] http://garmonya.in.ua/yak-staty-aktyvnishoyu-lyudynoyu/ https://photographers.ua/photo/zhevzhik-1153467/
