Жахливий

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Жахливий, -а, -е. Пугливый. Яка ж ти жахлива, Меласю, каже Михайло, всміхаючись. МВ. ІІІ. 142. Ум. Жахливенький.

Сучасні словники

Словник української мови, значення слова

ЖАХЛИ́ВИЙ, а, е.

1. Який викликає почуття жаху; страшний, страхітливий. Товариш Большаков бачив перед себе чорне щось, жахливе, смертельне (Ю. Янов., І, 1958, 126); Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (Гончар, III, 1959, 61); Того ж дня ми почули жахливу Іванову розповідь (Збан., Єдина, 1959, 215).

2. рідко. Який всього боїться, якого легко можна налякати, сполохати; боязливий, боязкий. — Яка ж ти жахлива, Меласю! — каже Михайло, всміхаючись (Вовчок, І, 1955, 343).

3. перен. Незвичайний, дуже великий, дуже сильний; страшний. — У тебе була жахлива температура! (Баш, Вибр., 1948, 146); Хижацьке хазяйнування самодержавства трималося на жахливій експлуатації селянства (Ленін, 6, 1949, 63); Поїзд мчить з уклону з жахливою швидкістю (Довж., І, 1958, 40); // Дуже поганий. — Друзі, трапилось велике нещастя. Шар зник!.. Лихі люди його можуть використати не на добрі, а на жахливі справи (Ів., Вел. очі, 1956, 22); Уранці жахлива новина: нашу родину виселяють із села (Ковінька, Кутя.., 1960, 7);//Повний відчаю, переживання; нелюдський, несамовитий. Весняний вітер гнав по каміннях пір’я, ще певно тепле, загублене в боротьбі, а з кожної вулиці, з кожного двора здіймався жахливий крик смерті і густо плив по землі (Коцюб., II, 1955, 361).


Академічний тлумачний словник української мови

ЖАХЛИ́ВИЙ, а, е. 1. Який викликає почуття жаху; страшний, страхітливий. Товариш Большаков бачив перед себе чорне щось, жахливе, смертельне (Юрій Яновський, I, 1958, 126); Траншея являла жахливе видовище. Це була якась суміш глини, кривавого лахміття і навалених в різних позах людських трупів (Олесь Гончар, III, 1959, 61); Того ж дня ми почули жахливу Іванову розповідь (Юрій Збанацький, Єдина, 1959, 215). 2. рідко. Який всього боїться, якого легко можна налякати, сполохати; боязливий, боязкий. — Яка ж ти жахлива, Меласю! — каже Михайло, всміхаючись (Марко Вовчок, I, 1955, 343). 3. перен. Незвичайний, дуже великий, дуже сильний; страшний. — У тебе була жахлива температура! (Яків Баш, Вибр., 1948, 146); Хижацьке хазяйнування самодержавства трималося на жахливій експлуатації селянства (Ленін, 6, 1949, 63); Поїзд мчить з уклону з жахливою швидкістю (Олександр Довженко, I, 1958, 40); // Дуже поганий. — Друзі, трапилось велике нещастя. Шар зник!.. Лихі люди його можуть використати не на добрі, а на жахливі справи (Оксана Іваненко, Бел. очі, 1956, 22); Уранці жахлива новина: нашу родину виселяють із села (Олександр Ковінька, Кутя.., 1960, 7); // Повний відчаю, переживання; нелюдський, несамовитий. Весняний вітер гнав по каміннях пір'я, ще певно тепле, загублене в боротьбі, а з кожної вулиці, з кожного двора здіймався жахливий крик смерті і густо плив по землі (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 361).

Ілюстрації

[[Категорія:Слова 2016 року]