Жар

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Жар, -ру, м. 1) Жаръ. Тілько що ввійшли вони в баню, аж жар такий, що не можна. Рудч. Ск. II. 84. Так мене жар ухопив. Ном. № 8192. 2) Раскаленные тлѣющіе угли. Одсадила, мов горщик од жару одставила. Ном. № 3506. Так, як на мене жаром сипнуло. Ном. № 4388. Зося сиділа червона, як жар. Левиц. І. 312. Ум. Жарок, жарочок.

Сучасні словники

Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ЖАР, у, чол.

1. Розжарене вугілля, що горить без полум'я. В хаті каганець блищить; Жар під піччю тліє (Левко Боровиковський, Тв., 1957, 61); Архітектор клопотався вже біля чайника, ставив його до жару в піч (Ле і Левада, Півд. захід, 1950, 190); * Образно. Вгорнула ліс волога мла, Згасила кленів жар... (Леонід Первомайський, I, 1958, 54); * У порівняннях. Квіти в ньому [вінку] гаптовані всіма барвами, горять, мов жар (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 442). ♦ Чужими руками жар загрібати — непорядно користуватися результатами чужої праці. Я зостаюсь при моїй думці про «Громадський голос», себто, що дати на нього гроші, то все одно, що кинути їх у піч, сі панове, очевидно, хотять чужими руками жар загрібати, та ще щоб ті руки їм же платили (Леся Українка, V, 1956, 171); — Легко йому [паничеві] чужими руками жар загрібати (Олесь Гончар, Таврія, 1952, 413); Як (мов, наче і т. ін.) на жару — те саме, що Як (мов, наче і т. ін.) на жаринах (див. жарина). Сидить, як на жару (Номис, 1864, № 3190).

2. Сильне тепло, що йде від чого-небудь нагрітого або розжареного. День був палкий-гарячий, а до того сонячного жару піддавали ще й гармати свого (Панас Мирний, II, 1954, 131); // рідко. Те саме, що жара 1. Вже надвечір, як став стухать жар, повертались ми у село луговиною (Олекса Стороженко, I, 1957, 144). Пашіти жаром — бути гарячим, розгаряченим виділяти тепло. Потому наблизив [Гудзь] до нього [Андрія] свій безвусий червоний од пива вид, од якого пашіло жаром (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 17); Розпечений за день степ пашить жаром і вночі (Вадим Собко, Шлях.., 1948, 28); Стволи гаубиць пашіли жаром від безперервної стрілянини (Василь Кучер, Чорноморці, 1956, 37).

3. розм. Підвищена температура тіла при захворюванні. Мені сьогодні легше, жару нема і я навіть гуляв на балконі (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 431); На другий день схопив його жар і кашель, кололо в грудях і в боці (Олесь Донченко, III, 1956, 107); // перен. Про збуджений стан людини, який викликається хвилюванням, страхом і т. ін. У Солохи мороз і жар пробіг по тілу, серце застукало, думки помутнілися... (Панас Мирний, I, 1954, 63); Недобрі здогади.. проймали Нелю то холодним дрожем, то хворобливим жаром (Ірина Вільде, Сестри.., 1958, 362). ♦ Обсипати (обсипати) жаром; Кидати (кинути, вкидати, вкинути) в жар — сильно хвилюватися від неприємних переживань, страху і т. ін. Гната раз обсипає снігом, другий — жаром... Ах, це неправда!., він не злочинець... (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 76); Від цих думок враз обсипало [Данила] жаром (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 34); [Ромодан:] // під час пленуму нічого не відчував. Мене там кожну хвилину і в жар і в піт кидало... (Олександр Корнійчук, II, 1955, 337).

4. перен. Про запальність, пристрасність, жагучість. В вищій гімназії я кинувся з жаром до читання всякої всячини (Іван Франко, I, 1955, 13); В твоїх словах, що ми в серцях лишили, пізнали ми любові й дружби жар (Володимир Сосюра, Солов. далі, 1957, 69). ♦ Давати (дати) жару — те саме, що жарити 3. Бився [полк] з поляками, по-простому, по-донбасівському.., молотобійці кували гранатами, газівники давали жару з гвинтівок (Юрій Яновський, II, 1958, 209); — Факт, що мої вусачі [бійці] дали жару. А ти все кричав, що партачимо (Олесь Гончар, III, 1959, 62); Завдавати (завдати, задавати, задати) жару — провчати кого-небудь, сварити і т. ін. Чутно голоси з народу: «Ага! піймалися! Задасть тепер вам гуменя жару!» (Панас Мирний, V, 1955, 81); Із жару [та] в полум'я — те саме, що З вогню [та] в полум'я (див. вогонь). Недавно на другій женився [Авлет], Та, бач, в рахунку помилився, Із жару в полум'я попав (Іван Котляревський, I, 1952, 252); Піддавати (піддати, підсипати, підсипати) жару — посилювати дію кого-, чого-небудь; надихати, спонукати до чогось. Слухай: Жару піддають— Автоматні черги б'ють (Микола Гірник, Сонце.., 1958, 122); Не звісно, хто кому піддав жару: піч Марічці, чи вона печі: досить, що коло комина все кипіло (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 265); Коли скрипка починала підсипати жару й лоскотати танцюристі жили, молодиця не витримувала, зривалась з призьби, як чорний птах, і кидалась в танець (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 375).

Словник синонімів

ЖАР (у печі) присок, б. з. грань; (соняшний) пал, палання, Р. спека; (серця) пристрасність, жагучість, запальність; (тіла) гарячка, <висока> температура.

Фразеологічний словник української мови

ЖАР

налива́тися / нали́тися жа́ром (фа́рбою). Червоніти від сорому, збудження і т. ін. Оторопіло помітив (Лісовський), як мінився, наливаючись жаром, тонкий вид молодиці (М. Стельмах); — Я думала, ти хотів мені щось сказати..— І скажу,— наливається фарбою Омелько (І. Цюпа).

обдава́ти / обда́ти жа́ром (моро́зом, хо́лодом і т. ін.) кого. Викликати у когось стан сильного хвилювання, збентеження, переляку і т. ін. Настя вдячно глянула на хлопця, і Омелько знітився від погляду темно-карих очей, що обдали його жаром (І. Цюпа); Мене острах бере, морозом обдає (Ганна Барвінок); На редуті зробилося тихо. І ця зловісна тиша холодом обдала Назара (П. Кочура). обдава́ти моро́зом спи́ни (все ті́ло) чиї (чиє). І тільки думка про те, що знайдуть їх (утікачів) і силоміць повернуть до колишніх панів, обдавала морозом їх спини (З. Тулуб); І ця посмішка морозом обдає все тіло Марії (М. Стельмах).

обсипа́є (осипа́є) / обси́пало (оси́пало) жа́ром ((гаря́чим) при́ском) кого, безос. 1. перев. недок. Хтось відчуває значне підвищення температури тіла; когось палить (у зв’язку з хворобою). Лікар спитав: — Морозить? — То морозить, то обсипає жаром. Серце ніби зупиняється,— скаржився Григорій (П. Автомонов); Настунею тіпала пропасниця, її то жаром обсипало, то проймало холодом, а чому, вона й сама не знала (Ю. Збанацький). 2. перев. док. Хтось раптово відчуває сильне хвилювання, збентеження і т. ін. від чогось. В її очах світилися сині вогники, і коли він уловлював їх, його обсипало жаром (Ю. Мушкетик); Від цих думок враз обсипало (Данила) жаром (Ю. Смолич); — Мамо, а хто мій тато? — ..ждала цього запитання. Ждала, й боялась, ..застало воно її зненацька, жаром обсипало всю (О. Гончар); Марту аж приском осипало: невже-таки прийшов за її приданим? (М. Стельмах). жа́ром так і обси́пало. Нахилилась (Тоня) до Вітали

як (мов, на́че і т. ін.) жа́ром (кип’ятко́м, при́ском і т. ін.) обдало́ кого, безос. Хтось дуже вражений чимсь, раптом відчув збентеження, хвилювання, переляк і т. ін. Слова батькові сплили їй на думку, і наче її кип’ятком обдало… (Панас Мирний); Ваш лист нагадав мені, що сьогодні уже і той день, котрий Ви виставили у нашій умові. Як приском мене обдало (Панас Мирний); — Він не повернеться? Мене як окропом обдало (З журналу). так жа́ром і обдало́. При згадці .. усього так жаром і обдало (А. Дімаров). обдало́ хо́лодом (жа́ром і хо́лодом). Македониху обдало холодом, стисло від ущімливого болю серце (А. Шиян); Помітив своє прізвище. Мене враз обдало жаром і холодом. Побачив фатальне слово — звільнити (Ю. Збанацький). нена́че хто жа́ром обда́в. — А се що за вечірня пташка? — пита він (панич), уставивши очі на Христю. Христю неначе хто жаром обдав… (Панас Мирний).

як (мов, на́че і т. ін.) при́ском (жа́ром) обси́пати (оси́пати) / обсипа́ти (осипа́ти) кого. 1. Викликати відчуття жару у кого-небудь. Опівдня (опівдні) сонячний промінь гарячий перекине через хату ясну стягу трепечущу (тремтливу)… наче мене жаром обсипле. Душно мені, дрімота, а сну немає (Марко Вовчок). аж на́че жа́ром сипону́ло по спи́ні, безос. Повірте, аж наче жаром сипонуло по спині (О. Довженко). 2. Раптово вразити, схвилювати, засоромити, розсердити і т. ін. кого-небудь. Мов приском старостів та молодого вража дівка обсипала, стало їм і соромно, і сердито на гаспидську дівку за таку одповідь (Укр.. казки); Соломія підвела голову, вдруге блиснула очима на Романа .. Той блиск гарячих очей неначе обсипав його жаром (І. Нечуй-Левицький); Мене тривожить рокіт літаків. Він серце наче обсипає приском (О. Коломієць). ні́би хто жа́ром обси́пав. І раптом Платона ніби хто жаром обсип


Ілюстрації

8992lh39kk2y1cwe47Z57Qp3n907bCA.jpg N84994b.jpg Жар-птица-620x759.jpg 91831522 IMG 2116.jpg Serdtse ogon jar gaz polyihaet 66.jpg

Медіа