Жало
Жало, -ла, с. 1) Жало насѣкомаго, языкъ у змѣй. І гади з гострими жалами шипіли, корчились, повзли. Котл. Ен. 2) Остріе иголки. 3) Лезвее ножа, топора, косы. Сим. 24. Я різонув, дак жало так і завернулось. Ум. Жальце.
Зміст
Сучасні словники
Академічний тлумачний словник української мови: Гостра частина органа захисту або нападу деяких комах, якою вони жалять. У жалячих комах (бджоли, оси та ін.) яйцеклад перетворений у жало (Захист рослин.., 1952, 19); Одна бджола вдарилась в його щоку І впустила жало (Нечуй-Левицький, III, 1956, 23); * У порівняннях. Нехай приставляють до горла обточені вістря, мов жала (Андрій Малишко, I, 1956, 393).
Іноземні словники
Жало — общеупотребительное название заострённого органа или части тела различных животных и растений, используемого для впрыскивания ядовитого или жгучего вещества под кожу жертвы (ужаленье) или для нанесения электрического удара. Прокалывание тканей жертвы происходит за счёт собственных движений жала, в отличие от других органов, например зубов, использующих силу челюстей или шипов, использующих движения жертвы.
Ілюстрації
|
|
|
|
