Дівчина

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

«Словарь української мови»

Дівчина, -ни, ж. 1) Дѣвица, дѣвушка, дѣвочка. Під тією калиною стоїть козак з дівчиною. Мет. 79. Дівчино моя зарученая, чого ж ти така засмученая? Мет. 72. Погуляла дівчиною років зо три. МВ. І. 7. 2) Также: Красна дівчина. Названіе дѣвушки, стоящей около матері въ игрѣ въ ворона. Маркев. 71. 3) Дівчина з відрами. Одно изъ созвѣздій. Дещо. 37. Ум. Дівчинка, дівчинонька, дівчиненька. Грин. III. 388. Ой у полі криниченька, орли воду п’ють, а вже ж мою да дівчинку до шлюбу ведуть. Чуб. Кохав козак дівчиноньку, як батько дитину. Мет. 78. Мн. ч. не имѣетъ, а въ необходимыхъ случаяхъ употребляется мн. ч. отъ дівча: дівчата (см. Дівча).

Сучасні словники

ДÍВЧИНА, и, ж. Молода неодружена особа жіночої статі. Та й дівчина ж була [Олеся]! Велична, ..до всякого привітна й ласкава, і заговорить, і засміється, і пожартує (Вовчок); Ось і рябина стоїть, мов дівчина заквітчала голову хмелем (Мирн.). (Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 765)

ДÍВЧИНА – молода неодружена особа жіночої статі; Дівчина (поетич.), Дівчинонька (пестл.), Дівчá (пестл.), Дівка (розм.), Дівчище (зневажл.). Подай, дівча, човен і срібне весельце, Нехай сяду переплину, Де дівчина – серце (Нар. пісня); Край берега дівчинонька тихо походжає (Л. Глібов); Один з парубків вискочить із товпи, поцілує яку дівку й знов поринає. А дівчина оглядається та лається, а очі сміються (Г. Хоткевич). (Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418).


Рекомендовані джерела


  1. Тлумачний словник української мови: В 4 т. Т1 / Уклад. В.Яременко, О.Сліпушко. – К.: АКОНІТ, 2001. – С. 765
  2. Словник синонімів української мови: В 2 т. / А.А. Бурячок, Г.М. Гнатюк, С.І. Головащук та інші. – К.: Наук.думка, 2001. – Т. 1. – С. 418.

Ілюстрації

Difchina 1.jpg