Дячиха

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дячиха, -хи, ж. Жена дьячка. Ой, пробі! Очіпка хочу!... Пробі такого хочу, як на дячисі. Кв. II. 328.

Сучасні словники

ДЯЧИ́ХА, и, жін., розм. Жінка дяка (у 1 знач.). [Терпилиха:] Якби вийшла [Наталка] за дяка, — мала б вічний хліб; була б перше дячихою, а послі [потім] і попадею (Іван Котляревський, II, 1953, 17).

Ілюстрації

Dyachiha1.jpg Dyachiha2.jpg Dyachiha3.jpg

Медіа

.

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451.