Дядечко

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дядечко, -ка, м. Ум. и ласк. отъ дядько.

Сучасні словники

ДЯ́ДЕЧКО, а, ч. Пестл. до дя́дько 1, 2. В Удільнім відомстві, пригадую, служив Андріїв дядечко (Рильський, Поеми, 1957, 220); — Що ж це сталося, дядечку?— з тривогою вчепилася [Надія] за дядька, шукаючи в його очах відповідь про головне, про батька (Ваш, Надія, 1960, 188); — Попали [Параска з бабою] якогось чоловіка з дороги. Іди, дядечку, увести у закон дитину (Мирний, IV, 1955, 67).

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

http://ukrlit.org/slovnyk/дядечко

Зовнішні посилання