Дьоготь

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дьоготь, -гтю, м. = Діготь. Тхне смолою та дьогтем. Левиц.

Словник української мови

ДЬОГОТЬ, гтю, чол. Темна густа в'язка смолиста з неприємним запахом рідина, що утворюється при сухій перегонці дерева, торфу, бурого та кам'яного вугілля. Посадили [Марину] на набиту сміттям підрешітку, почали стригти довгу косу, мазати голову дьогтем, натикати пір'ям (Панас Мирний, IV, 1955, 235); З пнів та коріння.. гнав [Шембек] дьоготь, випалював поташ і скипидар (Юрій Смолич, Мир.., 1958, 179); * У порівняннях. Засіли [Плачинда з Давидом] по самий драбиняк у чорному, як дьоготь, болоті (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 105).

«Словник української мови» [1];

Словотворення

Дьо́готь– іменник чоловічого роду.

[ http://uk.worldwidedictionary.org /дьоготь];

Російською мовою

Дёготь - cуществительное, неодушевлённое, мужской род, 2-е склонение (тип склонения 2*a по классификации А. Зализняка). Корень: -дегот-. URL: http://ru.wiktionary.org/wik/дёготь

Це цікаво знати!

Вчені-археологи ще за часів СРСР при розкопках давніх поселень трипільської культури на території сучасної Кіровоградщини знайшли докази того, що тодішні люди розтирали жолуді дуба на борошно. За версією радянських вчених, з нього випікали хліб.] Хоча відомо, що з борошна жолудів дуба можна виготовляти також напій, який називають «кавою з жолудів».

Рекомендовані джерела

Див. також

Ілюстрації

Дьоготь.jpg Дьоготь 2.jpg

Медіа