Дучка
Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
ДУ́ЧКА, и, жін., діал.- коротка вертикальна або похила виробка, призначена для випуску відбитої або обваленої руди на приймальний горизонт. Ямка. Василь і Грицько з добрими ломаками стояли у дучках, Івась з невеличким дубцем туряв свинку (Панас Мирний, IV, 1955, 73); Загуркотів грім, і крупні краплі дощу, як кулі, сипнули в порох, залишаючи в ньому темні дучки (Петро Панч, III, 1956, 163).
Ілюстрації
Дучка
Джерела та література
Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 445.
