Дурний
Дурний, -а, -е. 1) Глупый. Заткне тебе за шапище, за дурную головище. Чуб. ІІІ. 146. Хто дурнішний чи пани, чи прості люде? Пани сами по собі дурні, а ми сами сами по собі. Ном. № 13473. Лучче з розумним згубити, як з дурним знайти. Посл. Да дурна була дівчинонька, що так ісказала. Чуб. V. 7. Дурний розум. Глупость; глупая голова. Дурний свій розум проклинаю, що дався дурням одурить. Шевч. Ти, козаче молоденький, дурний розум у тобі. Мет. 15. З дурного розуму. По глупости. Дурне балака. Глупости говорить. Зміев. у. Дурне колесо. Весенняя игра. Маркев. По дурному. Напрасно. 2) Бѣшеный (о собакѣ). Грин. ІІ. 20. Дурна собака наших собак покачала. Харьк. у. Ум. Дурененький, дурнесенький. Раденький, що дурненький. Ном.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
ДУРНИ́Й - розумово обмежений, тупий; не розумний; протилежне розумний. Був собі дід та баба, а в них було три сини: два розумних, а третій дурний (Українські народні казки, 1951, 264); — Але ж ні! — промовив дід раптом, ніби прокинувшись. — Я не дурний, і розуму мені не позичать у людей (Нечуй-Левицький, I, 1956, 56);( Словник української мови )
Дурний - некмітливий, недогадливий, непередбачливий. Коли б швидше знайти Остапа, вона тоді знов подасться на розвідки, тільки не буде такою дурною, не забуде значити дорогу (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 361); Діденко.. між ділом звертається до молодиці, яка під час атаки не рухнула з місця: — Чого ж ти, дурна бабо, стояла, як пень?! (Юрій Яновський, I, 1958, 290);(Академічний тлумачний словник) Дурний - уживається як лайливе слово. — Дурна! — гримає на неї роздратований Макар Іванович (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 168); — Чого пристали, дурні? — деренькотів він зляканим голосом (Григорій Тютюнник, Вир, 1964, 186).(Словник української мови ) Дурний - який виражає розумову обмеженість, тупість. Білі ярки, збившись у холодок під смереку, дивились дурними очима (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 312).(Академічний словник )
Ілюстрації
|
|
|
