Дранка

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дранка, -ки, ж. 1) зношений одяг. Сорочечка дранка. Грин. І. 79. Била мене мати зранку, що порвали хлопці дранку, а я сіла та й латаю, та й на хлопців поглядаю. Мил. 103. 2) = Драниця. Вх. Лем. 411. Ум. Драночка. Не було в його ні хати, нічого, тільки сорочкадраночка на хребті. Г. Барв. 353.

слово "ДРАНКА" має декілька значень,до прикладу:

1)Дра́нка[1], дрань, діал. дра́ни́ці[2] (однина — дра́ни́ця[3], драни́чина[4], дранка[1]) — збірне поняття «тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і т. ін.».https://uk.m.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D1%80%D0%B0%D0%BD%D0%BA%D0%B0_(%D0%B1%D1%83%D0%B4%D1%96%D0%B2%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%82%D0%B2%D0%BE) 2)дранка — зношена сорочка» http://litopys.org.ua/zahpysm/zah28.htm

ДРАНКА 1, и, жін.

1. збірн. Тоненькі дощечки для оббивання стін і стелі під штукатурку, для покриття дахів і т. ін. Посередині вулиці, за білою піщаною кучугурою і низькими ворітьми, — приземкувата, вкрита дранкою довга хата (Василь Козаченко, Сальвія, 1959, 6); Дівчата сплітали з дранки квадрати розміром близько квадратного метра (Микола Руденко, Остання шабля, 1959, 395).

2. Кожна з таких дощечок. І от, дістав паперу я і все у двір приніс: нитки, і клей, і дерево, і дранок цілий віз (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 39).

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 407.Коментарі (0) ДРАНКА 2, и, жін., розм. Драний, протертий, зношений одяг, постіль і т. ін. Водила її Одарка і тепер, як маленьку: у довгій дранці, підперезавши валом або ґноттям з порваної спідниці (Панас Мирний, I, 1954, 55); Він залазить у курінь, що пахне різним зіллям, лягає на дранку, з-під якої просвічується солома (Михайло Стельмах, Кров людська.., I, 1957, 230) .http://sum.in.ua/s/dranka https://images.app.goo.gl/shACwYye78dBDK96A 3)Дранка́ — село в Україні, у Тульчинському районі Вінницької області. Населення становить 752 особи. https://images.app.goo.gl/2U7sQ47A4EQt8ThFA