Драма

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

«Словарь української мови»

Драма, -ми, ж. Драма. «Колії. Українська драма». Хата, 113. Див. також: Драматичний

Сучасні словники

Драма – літературний твір (п’єса).

Драма – життєва ситуація (конфлікт, трагедія, переживання, тяжке горе).

Драма – будівля – Драматичний театр.

Драма (від гр. drama – дія) – один із трьох родів літератури. В основі драми, як на це вказує походження слова, є дія, а також розмови дійових осіб – діалоги, монологи й репліки. Драма, маючи самостійне літературне значення, переважно ставиться на сцені, здійснюється грою акторів з використанням декорацій, у супроводі музики, звукових і світлових ефектів тощо.

Драма для читання (від. нім. Lesedrama) – такий драматизований твір, пишучи який автор і розраховував на те, що він буде тільки читатися, а не виставлятися на сцені. Це звільняло автора від дотримання вимог сценічності (обсяг, кількість дійових осіб і сценічних епізодів тощо).

Драма – жанр літературних творів, писаних у діалогічній формі і призначених для сценічного виконання (на відміну від епосу, лірики); літературний твір такого жанру з серйозним, але не героїчним змістом (на відміну від комедії, трагедії).

Драма – подія, пов’язана з нещастям, стражданням в особистому або суспільному житті, важке душевне переживання.


Етимологія слова: Зародки драми мали місце у фольклорі та обрядових дійствах, що супроводжувалися словесними зіткненнями (діалогами), співом, пантомімою, танцем. Поступово драма сформувалася в окремий рід літератури, зокрема в Стародавній Греції в V ст. до н.е. (творчість Есхіла, Софокла, Евріпіда і Арістофана). Теоретичне узагальнення здобутків давньогрецької драми зробив Арістотель у своїй праці «Поетика». На Україні драма теж спершу формувалася в народній творчості та етнографії (танки, весільні обряди).


Це цікаво знати!


На Україні етапними в розвитку драми стали «Наталка Полтавка» І. Котляревського, п’єси про Шельменка Г. Квітки-Основ’яненка, «Назар Стодоля» Т.Шевченка, багато п’єс І.Карпенка-Карого, М. Старицького і М. кропивницького, «Украдене щастя» І. Франка, «Лісова пісня» і «Камінний господар» Лесі Українки.


Рекомендовані джерела


Драматичні твори Лесі Українки: «Блакитна троянда» (1896 р.), «Прощання» (1896 р.), «Іфігенія в Тавріді»(1898 р.), «Одержима» (1901 р.), «У полоні»(1903 р.), «На руїнах» (1904 р.), «Осіння казка» (1905 р.), «Три хвилини» (1905 р.), «В катакомбах» (1905 р.), «В дому роботи, в країні неволі» (1906 р.), «Кассандра» (1903 – 1907 рр.), «Айша та Мохаммед» (1907 р.), «У пущі» (1897 – 1909 рр.), «На полі крові» (1909 р.), «Йоганна, жінка Хусова» (1909 р.), «Руфін і Прісцілла» (1906 – 1910 рр.), «Бояриня» (1910 р.), «Лісова пісня» (1911 р.), «Адвокат Мартіан» (1911 р.), «Камінний господар» (1912 р.), «Орфеєве чудо» (1913 р.), «Оргія» (1913 р.)

Ілюстрації

Nizhny Novgorod Drama Theatre 2.jpg Drama1.jpg


Див. також

Драматичний - словник Бориса Грінченка