Довжина

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук
Довжина, -ни, довжиня, -ні, ж. Длина. Гоней троє довжини.
Підпис під зображенням

Сучасні словники

Тлумачний он-лайн словник української мови «УКРЛІТ.ORG»

ДОВЖИНА́, и́, ж.

1. Протяг лінії, площини, тіла і т. ін. між двома найвіддаленішими точками. Хати стоять густо, неначе туляться одна до однієї. Трапляється, що хата од хати стоїть на аршин довжини (Н.-Лев., II, 1956, 401); Треба розповісти учням, що кінцеві міри довжини [плитки] виготовляються з дуже високою точністю (Метод. викл. фрез. спр., 1958, 88); // Відстань між кінцями чого-небудь. Скаче ланцюг по землі, бряжчить, витягається — і вмить по всій довжині його стирчать недалеко один від другого встромлені в землю дерев’яні кілочки (Коцюб., І, 1955, 226).

2. Тривалість, довгочасність. Скорочення за допомогою розсади строку росту рослин у відкритому грунті створює можливість просування на північ ряду овочевих культур, вегетаційний період яких більший за довжину північного літа (Овоч., 1956, 96).

Орфографічний словник

Довжина - іменник, жіночий рід, неістота, I відміна