Дишель

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дишель, -шля, м. Дышло. НВолын. у. Без дишля, без дуги: куди захочем, туди й поїдем я і ти. Ном. стр. 302. № 431.

=Академічний тлумачний словник української мови

ДИ́ШЕЛЬ, шля, чол. Товста жердина, прикріплена до передньої частини воза або саней, що використовується для запрягання коней і допомагає правити ними. Він мав усе лиш одного коня і малий візок з дубовим дишлем (Василь Стефаник, I, 1949, 61); * Образно. Вже й віз небесний дишлем на світанок хилив і зірниця пломеніла на сході (Арсен Іщук, Вербівчани, 1961, 344); // Така ж жердина у колісному сільськогосподарському інвентарі для з'єднання його з трактором або іншою машиною. Одновісний причіп складається з осі, ресорної підвіски, рами з дишлем та кузова (Доценко та ін., Автомобіль, 1957, 15).

Ілюстрації

Pricep-dnepr-200k1.jpg 450279388 1 644x461 dishel-do-velikogo-prichepa-zholkva.jpg 81703036.jpg Bulls plowing in the mountains of paramo Mucuchies.JPG

Медіа


Джерела та література

http://sum.in.ua