Дитина

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Дитина, -ни, ж. 1) Ребенокъ, дитя. Тоді мама біду знає, коли малую дитину має. Ном. № 9189. Він мені за дитину рідну став. МВ. І. 22. Знайти дитину. Родить дитя. Нарядити дитину. Родить дитя — преимущественно помимо брака. 2) Сынъ или дочь, хотя бы и взрослые. Чи я в тебе, мати, не твоя дитина, коли моя мука тобі дуже мила. Мет. 70. Батькова дитина. Ном. № 7485, мамина дитина. Любимчикъ отца, матери. 3) Продавати дитину. Родъ игры. О. 1861. XI. 30, 51. Ум. Дитинка, дитинонька, дитиночка. Аби дружинна, дасть Бог дитинку. Ном. № 9181. Ой кіт буде воркотати, дитиночка буде спати. Макс. (1849), 103.

Сучасні словники

Словник української мови .Академічний словник.

ДИТИ́НА, и, жін. (мн. діти, ей). 1. Маленька дівчинка або маленький хлопчик. Сільська дитина росла серед природи (Михайло Коцюбинський, III, 1955, 26); Для дитини світ кінчається За сусіднім частоколом, — Ще Міцкевич це сказав (Максим Рильський, I, 1956, 151); * У порівняннях. Згадаю Енея, згадаю родину, Згадаю, заплачу, як тая дитина (Тарас Шевченко, I, 1951, 13); // перен. Про наївну, недосвідчену людину. — Звісно, треба буде Sophie показати світ. Вона така ще несвідома дитина... (Леся Українка, III, 1952, 508); — Не будь же дитиною, Марто. Зрозумій врешті, що ти говориш дурниці (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 304). 2. Син або дочка незалежно від їх віку. У вдовиці був син, дитина єдина, і звали того сина Іван, а на прозвання Кармель (Марко Вовчок, I, 1955, 346); — Навесні ж дожилися, — хліба не стало, та й мусив дитину віддати [в найми] за п'ять пудів жита та чоботята там, хоч старі (Андрій Головко, II, 1957, 15); * Образно. Ця яблунька, насправді, вагітна І кожне в неї яблучко — дитина! (Максим Рильський, I, 1956, 325). ♦ Брати (взяти, прийняти і т. ін.) за дитину кого — те саме, що усиновляти або удочеряти. Маленькою прийняв старий Филон із своєю покійницею старою сю Мотронку за дитину (Ганна Барвінок, Опов... 1902, 180). 3. чого, перен. Той або те, що успадкували характерні риси своєї епохи, свого середовища і т. ін. Я кажу про Шевченка як про дитину своєї епохи, як поета-революціонера, який закликав до розправи над українським та російським панством (Павло Тичина, III, 1957, 44); Арміє наша, народу дитино, Думко народу і кров його й плоть (Максим Рильський, I, 1956, 354). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 287.

Фразеологічний словник

ДИТИНА

бі́сові (вра́жі, су́чі і т. ін.) ді́ти, лайл. Уживається як лайливий або добродушно-лайливий вислів на чиюcь адресу. Позад себе він чує приглушений регіт — з нього ж, бісові діти, насміхаються (М. Стельмах); — По їх січовому розуму, ніщо на світі не стоїть (не варте) ні радості, ні печалі. Філософи, вражі діти! (П. Куліш). бі́сова дити́на. — Заснеш ти сьогодні чи ні, бісова дитино? — накричала на неї (дівчинку) Олена (Григорій Тютюнник).

вихлю́пувати / ви́хлюпнути (ра́зом) з ку́пелем і дити́ну. За другорядним, непотрібним і т. ін. не визнавати, не помічати і т. ін. суттєвого, істотного, основного. Але в справедливому гніві проти “віршоробів” чи не губимо ми уваги до особливостей віршованого слова, чи не вихлюпуємо разом з купелем і дитину (З газети).

дитя́ (дити́на, син) приро́ди. Людина, якої не торкнулися цивілізація, культура, виховання. Ще перед двома роками був (Янош), можна сказати, дикун, дитя природи, а нині в жаднім (жоднім) салоні не повстидається (І. Франко); З цими дітьми природи треба було політикувати (В. Винниченко); Кров приливає гуцулові до тіла, і святкують сини природи спільне свято з матір’ю природою (Г. Хоткевич).

як малі́й дити́ні, зі сл. годи́ти, догоджа́ти і под. Дуже, надто, надмірно. Тільки братова багацько гордувала. Вже ж я й годила як малій дитині, та ні, не вгодила! (Марко Вовчок); Де б він (наймит) так іншим разом стерпів панотцеві?! А тепер мусив. Годив як малій дитині (Л. Мартович).

як (мов, ні́би і т. ін.) пі́сля ма́ківки (ма́ківок, ма́ку), перев. зі сл. спа́ти, засну́ти і т. ін. Міцно, непробудно, дуже добре. Він (Перегуда) наряд на роботу дає звечора, а вранці, коли той наряд починають виконувати на господарстві і зчиняється лайка, Перегуда спить, як після маківки (В. Кучер); — Вночі спала? — Мов після маківки.— То все буде гаразд (М. Стельмах); Кажуть, що в дощову ніч спиться, мов після маківки (Ю. Збанацький); Спав, як після маківок (З газети); Переживши наліт, всі .. заснули, як після маку (І. Муратов). як дити́на пі́сля ма́ківки. Там Коваленко простелив газету, підклав під голову чемодан і заснув міцно й безтурботно, як дитина після маківки (П. Загребельний).

Ілюстрації

800x600 1320844825 rebenok-juegosenlinea-univision-com.jpg 93 book1.jpg DSC 0092-1.JPG 20121022191357.jpg

Додаткові дані

http://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%94%D0%B8%D1%82%D0%B8%D0%BD%D0%B0

Іноземні словники

International normatively legal acts are determined by achievements of certain age as a basic sign of «child», illustrate the evolution of increase of age-old criterion at confession of person a «child» (from 15 to 18)[1]. In particular, Convention of UNO about rights for a child from November, 20 in 1989 in the item of I acknowledges a child every human person to achievement 18-years-old age, if by law of majority does not come before. The same definiciyu is contained by a legal norm, fastened in p. S of item of 2Evropeyskoy Convention about citizenship (ETS ¹ 166) ...

Цікаві факти

Дитина - це дар Божий

Роздуми над чудово створеним світом постійно нас дивують і наповнюють радістю. Загартовує і тішить все, що бачимо у прекрасному світі природи, та найбільше нас дивує сама людина, для якої цей світ створений. Адже саме вона є вінцем усього творіння Божого. Тому так часто пригадуємо одвічну правду: Бог нас створив з любові, бо Він сам є Любов. Добре розуміємо і довіряємо вченню Церкви про те, що Бог нас створив для вічного щастя і цілком природно, коли кожна людина Його прагне і живе у постійному пошуку Бога. Добрий Господь дає нам чудову нагоду відчути себе щасливими ще тут - на дорозі до вічного щастя, тобто у земному житті. Досягнути його дуже просто, якщо навчишся любити Бога і ближнього - тобто виконувати заповідь любові, яка спонукає людину постійно триматись дороги, що веде до вічного щастя. Цей шлях найпевніший, бо тут ми постійно відчуваємо Божу руку, яка нас провадить і дає силу й здатність бачити сенс життя. Це любов, яка дозволяє приймати з радістю кожне почате людське життя, чудо благородності і святості материнства. Але, на жаль, існує у житті і таке слово, як "аборт", що означає "померти до народження".

Саме за ненароджених дітей ми молилися Хресну дорогу 25 березня цього року у свято Благовіщення у римсько-католицькій церкві Зіслання Святого Духа у с. Довгому, що на Іршавщині. Кожна молода мати, яка читала молитву, думаю, розуміла, що дитина - це найкраща наша інвестиція. Це наше прагнення до покращення життя, світу, нас самих. Це головне природне покликання нашого єства. Занедбати цю "інвестицію" - означає розминутися з ціллю життя батьків.

Під час читання кожного стояння хресної дороги до вівтаря підходила дитинка, віком від трьох до шести років, несучи в руках запалену свічку, яку поклала до тернового вінка. Ця свічка символізувала вдячність за подароване їй Богом життя і знаком збереження одного зародку, що знаходиться у небезпеці.

Перед читанням молитви її учасники склали святкові обіцянки духовної адаптації однієї зачатої дитини, ім'я якої знає тільки Бог. Протягом 9-ти місяців вони будуть продовжувати молитися.

Хресна дорога про абортованих дітей - це крик болю душі ненародженого маляти, вже приреченого на смерть, що дуже хоче жити, любити, побачити і обійняти. Посміхнутися до своїх батьків. І просто прагне світла Божої любові. Читати цю молитву неможливо без глибокого сприйняття змісту кожного слова, котре промовляє до матері дитинка, що живе в її утробі. Хресна дорога ненародженої дитини - це діалог немовляти з матір'ю, яка прагне зробити аборт, бо це "незапланована" дитина. Ця маленька людська істота знає, що "мама вирішила зробити щось страшне... мені теж присуджено смертний вирок..."

Під час читання молитви перед вівтарем стояла дівчинка, пишно вбрана у білій сукні, і читала ліричні рядки, які промовляли, мов через призму дихання ненародженого немовляти, благаючи допомоги у рідної матусеньки, щоб з'явитися на світ Божий. Читаючи хресну дорогу, порівнюючи чи ототожнюючи її з життям Ісуса, Його хресною дорогою, мимоволі кожен вірник, а особливо матері, змогли усвідомити прагнення жити кожної маленької істоти, яка думає: "а якщо моя мама більше не буде мене любити і задумає мене позбутись?"

Хресна дорога - це міркування, розвиток і диференціація ембріона, який є людською особою і просить Ісуса: "Христе! Предвічни Сину Отця, будь зі мною на моїй хресній дорозі, хоч такій короткій, але страшній, і навчи пробачати тим найріднішим - моїм батькам."

Після читання хресної дороги, можливо, не одна мати чи сімейна пара замислиться над своїм основним покликанням. Людська істота у материнському лоні набагато невинніша, ніж це можна собі уявити, вона слабка і безборонна, не може голосом виразити протесту, а передусім цілком залежна від опіки і турботи матері. Тому намагання поліпшити свою ситуацію через вбивство беззахисного - це найнегідніший вчинок.

Я була також учасницею молитви і разом з іншими пережила біль ненародженої дитинки, її благання і прагнення життя. Ділюся з вами цими переживаннями, тому, що переконана: Ісус хоче, щоб кожен пізнав Його безмежну любов так само явно, як ми відчуваємо сонячне світло або краплі весняного дощу. Ми занурені у Його любов, і віримо, що Ісус пішов на хрест заради нашого життя, яке подароване Ним.

Джерела та література

1.[1] 2.[2] 3.[3]