Димарик

Димарик, -ка, димаричок, -чка, м. Ум. отъ димарь.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Академічний тлумачний словник 1. Труба для відведення диму з печі житлового приміщення, казанної, заводу і т. ін. Зверху на покрівлях не видко ні одного вивода чи димаря (Нечуй-Левицький, II, 1956, 400); Показався димар цукрового заводу (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 245); * У порівняннях. За багато літ стеля й стіни покрилися сажею, в хаті було непривітно і чорно, мов у димарі (Степан Чорнобривець, Визволена земля, 1959, 8).

2. Прилад з міхом для обкурювання бджіл. Для заспокоєння бджіл пасічники користуються димарем заводського виробництва, який складається з циліндричного корпуса з кришкою та міха (Бджільництво, 1956, 20).

Ілюстрації

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 277.