Дикий
Дикий, -а, -е. Дикій. На печерській горі росла тоді дика пуща. К. ЧР. 91. Обізветься хлопство дикими степами. К. Досв. 25. Дикий кабан. Рудч. Ск. І. 186. Д. бузина. Раст. Бузина. Sambucus nigra. ЗЮЗО. І. 135. Д. вишня. Раст. Дикая вишня, Prunus Chamaecerasus, ЗЮЗО. І. 132. Д. голуб. Пт. Горлица, Columbus turtur. Д. груша. Раст. Лѣсная груша. Pyrus communis. Зайшли вони на такий пустирь, що бур’яни аж у чоловіка, і на тім пустирі стоїть дика груша, а на пій груші та такі терпкі. Рудч. Ск. II. 24. Д. коноплі. Раст. Stachys recta. ЗЮЗО. І. 168. Д. льон. Раст. Linum perenne. ЗЮЗО. І. 129. Д. Цибуля. Раст. Allium oleraceum. ЗЮЗО. І. 168. Д. чорнушка. Раст. Nigella arvensis. ЗЮЗО. Т. 129.
Київський університет імені Бориса Грінченка
1. Який перебуває у первісному природному стані, живе на волі, не приручений, на відміну від свійського (про тварин). І звір того не зробить дикий, Що ви, б'ючи поклони, З братами дієте... (Тарас Шевченко, II, 1953, 93); В Карпатах і Кримських горах можна зустріти благородних оленів, диких кабанів, козулю,.. видру (Іван Цюпа, Україна.., 1960, 88);
// Який росте без втручання людини, некультивований, на відміну від садового, городнього (про рослини). Далі од берега, коло самих хат, ростуть дикі груші та яблуні (Нечуй-Левицький, II, 1956, 169); Почала рости в лісовій гущавині дика кисличка (Оксана Іваненко, Опов., 1949, 172);
// Не оброблений рукою людини, не заселений (про місцевість). Зайшли ми дуже далеко, аж до печер самих. А місце дике таке, неоселяне! (Марко Вовчок, I, 1955, 230); На схід від Чернігова — дике поле, печеніги. Зніме князь Оскол свої сторожі по Сейму — от і відкритий печенігам шлях на Київ (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 36);
// Пустельний, глухий. По обіді блукаю по диких скелях або ловлю з Горьким (з яким я. близько зійшовся) рибу (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 361).
2. Який перебуває у стадії первісної культури (про людей). — Той темний, дикий народ, проклятий мною, і тут не давав мені спокою (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 259); Навколо ліс, самотні села і люди дикі, мов шипшина (Павло Тичина, I, 1957, 115); // у знач. ім. дикий, кого, чол. (мн. дикі, ких). Дикун. Дарка.. протанцювала щось подібне до танцю диких (Леся Українка, III, 1952, 647).
3. Сором'язливий, відлюдкуватий. Деякі сміялися з неї [дівчини], що вона така дика, деякі жаліли її (Борис Грінченко, Без хліба, 1958, 39); Вже до кінця танців Нон не відступавсь від Гашіци.., а дика спочатку дівчина дедалі рахманішала (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 235); // Полохливий, неприборканий (про тварин). Дикий, норовистий лошак. Він любить скидати ремінь зі шківа, він нестримно мчить уперед, хід його нерівний, рвучкий (Олесь Донченко, III, 1956, 386).
4. Який важко стримати; нестримний. В серці бідного молдувана надія боролась з жадобою дикої помсти (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 215); Велет глянув, подивився, диким реготом залився, наче грім загуркотів (Наталя Забіла, У.. світ, 1960, 153).
5. Який виходить за межі відомого, звичайного; неймовірний, страшний. Великий Жовтень, знищивши ті дикі переслідування, яких зазнавали українська мова й література за царського режиму, відкрив широку дорогу.. художній книжці на Україні (Вітчизна, 5, 1956, 123); // Який викликає подив; незвичайний, дивний. — Диким здавалося і не вірилось просто, що так могло бути: журилась [Марія], а через хвилину — сміх (Андрій Головко, II, 1957, 101).
♦ Дикий камінь — усяка тверда гірська порода, перев. сірого кольору. Біля.. дверей лежав порослий мохом дикий камінь (Леонід Первомайський, Невигадане життя, 1958, 146); Дике м'ясо, розм., заст. — хворобливий наріст біля рани, яка довго не загоюється. [Марусяк:] А як там рана?.. Дике м'ясо Не показалось? (Іван Франко, IX, 1952, 311).
[[Категорія:Словник Грінченка і сучасність/Факультет музичного мистецтва і хореографії]
