Дивувати

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дивувати, -вую, -єш, гл. 1) Удивлять. 2) Удивляться. Ви йому не дивуйте: в його така повичкаНВолын. у. Нема чого дивувати, така була й її мати. Мет. 235. Дивом дивувати. См. Диво.

Сучасні словники

ДИВУВАТИ, ую, уєш, недок.

  • Викликати подив, здивування в кого-небудь, вражати незвичайністю чогось. — Вродою все я село дивувала! Та через вроду либонь і пропала! (Яків Щоголів, Поезії, 1958, 339); Творчість Шевченка дивує широтою діапазону, багатством жанрів і форм (Олександр Корнійчук, Разом із життям, 1950, 17).
  1. Те саме, що дивуватися. — Тепер я приїхав до вас учителем. Здивувались, люди? Не дивуйте, брати мої! (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 450); Такі виспівує [ланка] частушки та пісні, що жайворонок їм дивує в вишині (Максим Рильський, I, 1956, 412).
  • Дивувати - дієслово, недоконаний вид
  • Словоформи

Ілюстрації

Dyvuvaty 1.jpg Dyvuvaty 2.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

  1. Словник UA
  2. Словник української мови

Зовнішні посилання