Дивація

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дивація, -ції, ж. Удивленіе, диковина. Кіевск. г.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках

Подив, дивна річ, здивування.

ЗДИВУВА́ННЯ, я, сер. Почуття, стан людини, дуже враженої чимось незвичайним, дивним, незрозумілим. Владко стояв перед нею, онімілий із здивування (Іван Франко, VI, 1951, 283); Глянула [Марія] ліворуч і аж скрикнула від здивування. Маркова яблуня за ніч розцвіла, пишно розпустилася (Іван Цюпа, Назустріч.., 1958, 439); В очах його світилося здивування й підозрілість (Юрій Смолич, I, 1958, 123). ♦ На [превелике (велике)] здивування чиє — цілком несподівано для кого-небудь. Василь раптом і на здивування всіх захворів (Семен Скляренко, Святослав, 1959, 384); На превелике моє здивування, діти нічого не хочуть брати з моїх рик (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 76). Здивування — когнітивна емоція, що виникає при виникненні несподіваної ситуації. При здивуванні м'язи різко скорочуються. Це досить нестабільне почуття; воно швидко приходить і швидко зникає. Його основна функція — допомогти людині підготуватись до реакції на нову чи несподівану подію і на наслідки цієї події. З точки зору еволюційного розвитку це дуже важлива емоція, що володіє сильною психологічною інерцією, направлена на виживання виду. Здивування звільняє нервову систему від емоційного навантаження, яке шкодить пристосуванню до несподіваної зміни навколишнього середовища.

Ілюстрації

49ukojue.jpg Udivlenie-mem-shablon.jpg D3cd18f584c106b2fb1d311a27a2e611.jpg Images.jpg

Медіа

Див. також

Здивування podyv

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 6, 1975. — Стор. 741.

Словник української мови: в 11 томах. — Том 3, 1972. — Стор. 536.

Великий тлумачний словник сучасної української мови. - "Перун". 2005.

Зовнішні посилання