Дибка

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дибка, нар. На дыбы. Дибка став. Ном. № 3392.

Дибка, -ки, ж. 1) Ножка у стола. 2) Подставка подъ что-нибудь. 3) мн. Ум. отъ диби.

Фразеологічний словник української мови

ДИБКИ

ста́ти (вста́ти) / става́ти (на) диби́. Не погодитися з чим-небудь, запротестувати. Тут стала на диби й Орися. Вона категорично відмовилася грати дівчину — подружку Оксани (Ірина Вільде); — Ти чого стаєш на диби? — спитався Олешко у Сластьона. — Хочеш покривати мошенство (шахрайство)? (О. Кониський); ста́ти (вста́ти) (на) ди́бки. Молодий поїхав кликати на весілля родичів та сусід… Мельхиседек був би радий їхати, але .. Марта стала на дибки (І. Нечуй-Левицький);

Академічний тлумачний словник

ДИ́БКИ, бок, мн. Зменш. до диби. ♦ Дибки (на дибки) ставати (зводитися і т. ін.) — те саме, що На диби́ ставати (зводитися і т. ін.) . Кінь звивається дибки, гарцює (Іван Сенченко, Опов., 1959, 377); Їдуть вершники: почесна варта чи що б то? Під ними гарцюють коні, стають дибки, крешуть підковами брук (Петро Колесник, На фронті.., 1959, 33);


Медіа

Див. також

--Дар`я Олегівна (обговорення) 15:11, 24 листопада 2017 (EET)==Джерела та література==

https://dic.academic.ru/dic.nsf/efremova/188754/На

Зовнішні посилання