Дзвіночок

Дзвіночок, -чка, м. 1) Ум. отъ дзвінок. О. 1861. XI. 10. 2) мн. Дзвіночки. Раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. І. 126.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Дзвіночок — термін, який має кілька значень. Дзвіно́чок або дзвіно́к — музичний інструмент у вигляді маленького дзвона. «Дзвіночок» — народний хоровий колектив Київського палацу дітей та юнацтва. «Дзвіночок» — часопис-місячник для дітей і молоді з бібліотекою «Ранок». Дзвіночок — інша назва рослин роду Дзвоники (Campánula).

ДЗВІНО́ЧОК1, чка, ч. Зменш.-пестл. до дзвіно́к 1. Людей уже повно. Дзвіночок голосненько продзеленчав, а за завісою молодь у гримі .. метушиться (Головко, ІI, 1957, 163); * У порівн. Гримить голосочок, як срібний дзвіночок, по садочку лунає, та вже й соловейко, що співа і раненько, так співати не здолає! (Л. Укр., III, 1952, 494).

ДЗВІНО́ЧОК2 див. дзвіно́чки.

1) Ум. отъ дзвінок. О. 1861. XI. 10.

2) мн. Дзвіно́чки. Раст. Linaria genistaefolia Mill. ЗЮЗО. І. 126.

Словарь української мови: в 4-х тт. / За ред. Б. Грінченка. — К., 1907—1909. — Т. 1. — С. 377.

Ілюстрації