Джолонка

Джолонка, -ки, ж. Дятелъ. Чуб. VII. 575.

Сучасні словники

ДЯ́ТЕЛ, тла, чол.

Лісовий з довгим, гострим та міцним дзьобом птах, який добуває їжу з щілин кори дерева.

Дятлові доводиться дерево дзьобом колупати і з-під кори комах видовбувати (Олександр Копиленко, Як вони.., 1961, 56); Дятел зустрічається скрізь у лісовій і лісостеповій смузі УРСР (Корисні птахи України.., 1950, 53);

• У порівняннях. Попереду, мов дятел, глухо тутукав кулемет (Петро Панч, В дорозі, 1959, 86).

Ілюстрації

Див. також

Словник Грінченка - Дятел

Джерела та література

Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 451.