Дерев’яний

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дерев’яний, -а, -е. 1) Деревянный. К. ЧР. 81. Дерев’яна стіна. Ком. II. 52. 2) Безчувственный. Ой п’яна я, дерев’яна я. Чуб. V. 1135.

Сучасний академічний словник

1. Прикм. до дерево 2. То був попросту невеличкий водопровід, зложений із грубих дерев'яних брусів (Іван Франко, I, 1955, 367); Зовнішній вигляд гуцульського житла є характерним прикладом дерев'яної архітектури, бо вся хата споруджена з дерева в різному його оформленні (Дерев'яне зодчество України, 1949, 14); // Зробл. з дерева. На миснику полив'яні миски, дерев'яні ложки (Нечуй-Левицький, II, 1956, 413); Під стінкою стояло дерев'яне ліжко (Анатолій Шиян, Переможці, 1950, 35); * У порівняннях. Спідні щелепи тряслися в нього, тверді і нерухомі, як дерев'яні (Михайло Коцюбинський, II, 1955, 104); // Виконаний по дереву. Як цяцька, красувався на цегляному підмурку будинок з гапком, оторочений навкруг дерев'яною різьбою (Михайло Стельмах, На.. землі, 1949, 64).

2. перен. Позбавлений ознак життя; нерухомий, неживий. Він уявляв собі, що станеться з ним, коли він буде мертвий.. Кров у жилах густа і холодна, як драглі, члени витягнені, дерев'яні і не згинаються. Як з пап'є-маше (Михайло Коцюбинський, I, 1955, 409); Тільки випещене лице начальника було, як і завжди, сухе, дерев'яне, а в'їдливі очі неспокійно бігали (Степан Васильченко, I, 1959, 203); // Позбавлений емоцій; невиразний. Голос у нього гучний, але якийсь дерев'яний. Так ніби людині зовсім байдуже, про що говорити, аби говорити (Василь Козаченко, Сальвія, 1956, 140); Намагаючись приховати своє хвилювання, він спробував було посміхнутися і сам же відчув, що посмішка вийшла дерев'яна, жалюгідна (Іван Рябокляч, Жайворонки, 1957, 103).

Ілюстраціїї

Depositphotos 72828185-stock-photo-wooden-timber-at-a-sawmill.jpg Derev-janij-brus-krashhe-rishennja-dlja-domu-na 5.jpg