Дання
Дання́, -ня́, с. 1) Отрава вообще, въ частности же яйца насѣкомыхъ, брошенныя въ водку, которую подносятъ тому, кого хотять отравить. Кіевск. г. Як мені було йти на весілля, коли Солов’їха отроїла б мене з своїх рук, дала б дання в чарці горілки, як би могла. Левиц. Пов. 342. 2) Заговорное питье. Дання гірше трутизни. Ном. Се вже так, з дання причина. Чуб.
Зміст
Сучасні словники
ДАННЯ́, я, сер., етн., заст.
1. Знахарський напій, який нібито впливає на поведінку людини, приворожує або відвертає кого-небудь і т. ін.; чари. [Микола:] Се він, проклятий, дав їй якісь чари, якесь дання, він її з розуму звів, щоб насміятися наді мною! (Іван Франко, IX, 1952, 132); Вона з кожним разом ставала перед очима ще милішою і кращою.. Раз навіть задумався [Левко], чи не було йому дадено [дане] якесь дання? (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 546).
2. Отрута, дана з напоєм або стравою. Нінетта.. випрохала в неї [знахарки] смертельного дання, яким не довго думавши напоїла ввечері Рестаньйона (Боккаччо, Декамерон, перекл. Лукаша, 1964, 267).
Дання́ - іменник, середній рід, 2 відміна, м'яка група
відмінок однина множина
називний дання́ —
родовий дання́ —
давальний данню́ —
знахідний дання́ —
орудний дання́м —
місцевий данні́ —
кличний дання́ —
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
https://www.youtube.com/watch?v=wZlJnt5O3I0
Див. також
Джерела та література
Словник української мови
Академічний тлумачний словник (1970—1980)
