Дани́на

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Дани́на

Словник Грінченка

Дани́на, -ни, ж. Дань. Єв. Л. XX. 22. І нехай йому данину принесуть царі ферейські. К. Псал. 164.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник (1970—1980)

ДАНИНА, и, жін. 1. Найдавніша форма оподаткування населення, яка в різних історичних умовах виступала у вигляді нрямого державного податку, військової контрибуції або феодальної ренти. ..міста Малої Азії сплачували стародавньому Риму щорічну грошову данину (Карл Маркс, Капітал, т. I, кн. I, 1952, 164); З усієї сили треба пнутися смердові, щоб боярам данину натурою сплатити та ще й свою сім'ю прогодувати (Антон Хижняк, Д. Галицький, 1958, 16); * Образно. До нього поспішає білокрилий гусак. Розбійник, який взимку майже завжди стовбичить біля воріт, нахабно вимагаючи данину в гостей Плачинди (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 109). 2. перен. Належна частка, доля, пайка. Був ще двічі поранений, — віддав свою данину всесвітній бійні Андрій-столяр (Євген Кротевич, Сини.., 1948, 23); — Ви юшку будете їсти? — Коли приймеш мою данину, — вийняв з кишені щуку і простягнув Зосі (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 659); * У порівняннях. Жадає [о. Телесницький], щоб бідний хлопець приймав їх [удари] мовчки, без крику, як належну данину (Іван Франко, IV, 1950, 239). 3. чому, перен. Вияв уваги, пошани і т. ін. до кого-, чого-небудь. Колектив українських радянських поетів і прозаїків, що працював над перекладами вибраних творів Лєрмонтова, виконав велику і почесну роботу..., це — посильна данина пам'яті того, хто томився в мурах миколаївської казарми (Максим Рильський, III, 1956, 208); Хвилинна мовчанка — тільки данина важливості схваленого рішення (Натан Рибак, Помилка.., 1940, 272); // Неминуча або мимовільна поступка перед чим-небудь. Черемшина переклав кілька творів.. модерністів. Це було даниною тому літературному оточенню, в якому перебував молодий письменник (Історія української літератури, 1,1954, 691); — Розмови про «власні погляди».. — лише данина часу (Петро Колесник, Терен.., 1959, 100). ♦ Віддавати (оддавати, віддати, оддати) данину: а) (чого кому, чому і без додатка) — належно, високо оцінювати, вшановувати кого-, що-небудь. Десятки разів бував [Синявін] в Узгені й не міг відмовити собі віддати данину поваги цьому свідкові древніх віків [мінарету] (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 69); б) (чому) робити неминучу або мимовільну поступку. Але, незважаючи на те, що цею [цією] повістю [«Петрії і Довбущукп»] Франко оддав данину тодішній літературній школі, ми бачимо в ній вже й соціальні мотиви (Михайло Коцюбинський, III, 1956, 31); Тичина віддав [впливам антихудожнього пролеткультівського «космізму»] певну данину в циклі «В космічному оркестрі» (Історія української літератури, II, 1956, 362). Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 210.


Довдник з історії України за ред..І . Підкови та Р. Шуста. – К: Генеза.1993

ДАНИНА - у стародавні часи назва натурального або грошового податку, що сплачувався підкореними племенами на користь своїх переможців. За часів Київської держави як військову контрибуцію Д. сплачували неслов'янські племена, підкорені київськими князями. Найдавніший літопис “Повість временних літ” згадує і спроби хозар обкласти Д. полян, що закінчилися невдало.

Фразеологічний словник української мови

Віддава́ти / відда́ти дани́ну (дань). 1. кому, чому. Належно оцінювати, визнавати значення, важливість і т. ін. кого-, чого-небудь. Доволі! Доволі! Ми всі віддавали Віддаленій молодості данину, Ми всі відчували, як змореним чвалом Вона відлітала в сумну далину (Л. Первомайський); Шахай похвалив прекрасного коня, що вартий більш за іншого чоловіка, а Остюк, віддаючи дань красі й бігові четвероногого друга, хотів щиро вилаятись із цього, але вчасно прикусив язика (Ю. Яновський); — Тільки ж ми по-справжньому віддаймо данину старанням мого старого. Не може людина повітрям жити (Іван Ле); // чого. Відповідно цінуючи, шануючи кого-, що-небудь, виявляти своє ставлення. Щиру данину поваги віддавали Івану Петровичу Котляревському декабристи і Герцен (З журналу); Десятки разів бував (Синявін) в Узгені й не міг відмовити собі віддати данину поваги цьому свідкові древніх віків (мінаретові) (Іван Ле). 2. чому. Приділяти належну увагу чо

Спла́чувати / сплати́ти дань (дани́ну) кому, чому. Високо, належним чином оцінювати кого-, що-небудь. — Не картайте себе,— сказала Ірен.— Це просто данина молодості, яку ми всі так чи так сплачуємо (В. Підмогильний); Ну, от і добре. Музі дань сплатив я (М. Рильський)