Гільце
Зміст
Словник Бориса Грінченка
Гільце, -ця, с. 1) = Вильце. Чуб. V. 187. 2) Убранное цвѣтами и лентами деревцо, вокругъ котораго во время празднованія Купала поютъ кѵпальскія пѣсни; наз. оно также Мареною. Чуб. ІІІ. 195.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Український тлумачний словник
Гільце я, с. етн. Обрядове дерево українського весілля, що прикрашається квітами, ягодами, колосками тощо і стоїть на столі протягом усього весілля. Настина світлиця, убрана по-весільному.. На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхц в тарілках (Н.-Лев., II, 1956, 421); Без рушників, гільця, коровая і танців навколо діжі, як це одвіку в народі повелося,— одруження, за категоричним свідченням усього жіноцтва з Рибальської, не могло бути визнане дійсним (Смо-лич, Мир.., 1958, 25); * У порівн. Колись я думала для тебе па прощання Увити гарне рондо чи сонет І рифмами заквітчати навколо, Немов гільце весільне (Л. Укр., І, 1951, 102).
Жайворонок В. В. Знаки української етнокультури: Словник-довідник. — К.: Довіра, 2006. — С. 135-136
Гільце (зменшено-пестливе — гілечко) = гильце = вильце (зменшено-пестливе — вилечко) = вільце (зменшено-пестливе — вілечко) —
1) весільне гільце (вильце, вільце) обрядове дерево українського весілля: гілку (звідси гільце, деревце) сосни (взимку) або іншого дерева (влітку) втикають у хліб або весільний коровай, і кожну гілочку прикрашають квітами, колоссям, калиновими ягодами, хмелем, кольоровими (золотими, срібними та ін.) стрічками та папірцями; до гілля приліплюють також невеликі запалені воскові свічки; гільце як сонячна жертва і хліб-коровай означають єдність двох родів; біля весільного гільця дружки сплітали вінок для молодої, співаючи: «Благослови, мати, віночок сплітати, вінок для царівни нашої оселі, для сестри, для внучки праматері Лелі»; вислів робити (вити) гільце означає «звивати весільне гільце (гильце, вильце, вільце)» — звідси останні два слова; гільце символізує молоду, а процес його виття пов’язувався з виттям кубла (гнізда) для молодої пари, отже наведений вислів має й переносне значення — «виходити заміж». Настина світлиця убрана по-весільному... На столі гільце, короваї, шишки, яблука й горіхи в тарілках (І. Нечуй-Левицький); Кожній хочеться, щоб її дружки... весільних пісень проспівали, ...щоб їй вильце звили (Грицько Григоренко); Гільце-деревце з ялини, Із червоної калини, Із хрещатого барвінку, Із запашного васильку (весільна пісня); Нехай дівочки не прядуть, Нехай Марусі вільце в’ють (весільна пісня);
2) убране квітами й стрічками деревце, навколо якого під час святкування Купала співають купальських пісень; його ще називають Купайлочком або Купалицею;
Ілюстрації
|
|
|
Медіа
Див. також
До приготування "священного дерева", що, очевидно, належить до дуже давнього релігійного культу, підходять з певною урочистістю, яка супроводить кожний акт шлюбного обряду. Дівочий хор просить спочатку Господа Бога та його святих, далі батька, матір та всіх присутніх на весіллі благословити приготовляти гільце. Батьки молодоі перші починають це, навішуючи оздоби на вершку дерева, инші чіпляють далі, згори донизу, дотримуючи, щодо черги щаблів, порядку відповідно до споріднення та віку кожного. А в піснях дівочий хор вимагаі од старостів, щоб вони подались до лісу, зрубали там велику сосну, принесли ії до хати та поставили ії на столі, застеленому скатіркою з мистецькоі тканини, на срібному блюді (Чуб., 96). Друга пісня вимагаі од бояр (приятелі молодого, що товаришать йому на весіллі), щоб вони, для кращого оздоблення гільця, подалися в подоріж до моря збирати золоте пір'я, що його згубила міфічна пташка, летючи над садом; збирати на жовтому піску золоті піра, що щука-риба там зоставила; податися до саду рвати там листя вінки, васильки та калину; принести півснопа вівса тощо (ісі. 9, 99, 101, 122). В одній з пісень мала качечка пливе по дунаю, цебто по воді (бо ж ідунайі ідуже старе слав'янське слово, що тепер означаі річку Дунай і що його корінь знаходимо в усіх назвах річок на півдні колишньоі Російськоі імперії: Дон, Донець, Дніпро, Дністер, Дунай,і заховало в народних піснях своі примітивне значення і вода), і збираі на дні золото для оздоблення гільця. Разом з цими піснями, що мають цілком ритуальний характер, співають ще й инших. В них оповідаіться про те, як молоду захопили хитрощами (куночка йшла порошенькою, мисливці пізнали ії сліди та й вхопили ії,і треба віддавати собакам лапку, а мисливцям і шкурку; Чуб., і 67). Далі, одна з пісень оповідаі про те, як переконано дівчину втекти з батьківськоі хати (іван граі на гуслі в саду, обвитому рутою,ірослина дівоцтва,і і переконуі Марусю йти з ним до його матері; Чуб., і 68). Потім ще, як дівчина даі свою згоду і дозволяі себе взяти (Маруся ховаіться в саду й каже, що вона дістанеться тому, хто ії знайде; ні батько, ні мати, ні брат не можуть ії знайти, іван знайшов, взяв за руку та й повів ії з собою; Чуб., 76). В деяких инших піснях дівчата нагадують молодій, що вони ії остерігали не ходити ранком до річки по воду (спогад про деревлян, які умикали дівчат, як вони йшли по водуі), не спинятися та не слухати буркотіння голубів, не приймати подарунків од івана, бо можливо, що в чужій родині ій не буде так добре, як у своій (Чуб., і 171). З инших пісень видко, що молода сама вагаіться щодо шлюбу, вона маі певні побоювання
