Гусарин

Гусарин, -на, м. Гусаръ. Не вернувся із походу гусаринмоскаль. Шевч. 487. Те саме, що гусар. Любовно дивилася вона на ставного, красивого гусарина, що чимсь нагадував батька (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 17).

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках Те саме, що гусар. Любовно дивилася вона на ставного, красивого гусарина, що чимсь нагадував батька (Панас Кочура, Золота грамота, 1960, 17).

Гусари (угор. huszár), однина гуса́р[1], заст. гуса́рин[2] — кавалерія (кіннота) в угорській, польській, російській та деяких інших арміях в XVI — поч. ХХ століття, що носила форму на угорський зразок.

Слово «гусари» походить з угорської мови, де huszár означає «солдат легкої кінноти», «гусар». Воно запозичене через серб. хусар/husar від візантійського χονσάριος («розбійник, розвідник»)[3].