Гусар

Матеріал з Київський столичний університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гусар, -ра, м. 1) Гусаръ. Чуб. V. 426. 2) Родъ танца. Ум. Гусарик. Чуб. V. 716. 3) Гусари на коні. Родъ дѣтской игры. Ив. 31.

Сучасні словники

Тлумачення слова у сучасних словниках гусар; ч. (угор.) солдат і офіцер легкої кінноти в ряді європейських країн. Вперше назва "гусар" з'явилася в Угорщині в 15 ст.; в Росії існували в 1650-1917 рр. /УСЕ (Універсальний словник-енциклопедія)/ ГУСАРИ важко озброєна пол. кіннота у ХVI- ХVIII ст.; характерним для г. були обладунки з крилами.

/Орфографічний словник української мови/ ГУСАР гуса ГУСАРІВКА Гуса ГУСАРІВСЬКИЙ гуса

/Українсько-російський словник/ ГУСАР воен.; = гусарин гусар ГУСАРСЬКИЙ гусарский ГУСАРИН реже см. гусар

Ілюстрації

Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png Photoicon.png

Медіа

Див. також

Джерела та література

Зовнішні посилання