Гульбище

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Словник Грінченка

Гульбище, -ща, с. Мѣсто гуляній, увеселительныхъ собраній, гульбище. Було гульбище на високій могилі.... Посходять було на ту могилу, балакають, у карти грають, співають. ЗОЮР. І. 280. У нас над річкою в ліс; в тім лісі лощина, де колись було гульбище, пани гуляли. ХС. IV. 27.

Сучасні словники

ГУ́ЛЬБИЩЕ, а, сер.

1. Веселе проведення часу, що супроводиться розвагами та випивкою. Пани перетворили Україну на місце гульбища (Павло Тичина, II, 1957, 128); У слободі немало було розмов про Лук'яна, його гульбища та свавілля (Анатолій Шиян, Гроза.., 1956, 182); // Те саме, що гулянка 1. [Охрім:] Вийду на вулицю, хлопці й дівчата зберуться, співають, аж луна іде, заведуть гульбище.., а мені усе те байдуже (Марко Кропивницький, І, 1958, 149); Цілий вечір з нудьги дивилася на дівоцьке гульбище — і од дітей одбилася і дівчатам нерівня (Костянтин Гордієнко, Заробітчани, 1957, 65).

2. Місце для гулянок, розваг і т. ін., часто спеціально обладнане. По всьому саду назбудували гульбищ, печер, халабудок і усяких панських витребеньок (Олекса Стороженко, І, 1957, 367); Вузьке гульбище, оторочене ніжною дерев'яною огорожею, відрізняло дзвіницю від немічної церкви (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 225).

ГУЛЬБИЩЕ

Давньоруський курган у Чернігові. Розкопували його 1872. Відкрито залишки великого поховального кострища, знайдено обгорілі кістки чоловіка й жінки, а також кістки тварин, араб. монету кін. 10 ст., обвуглені побутові предмети, зерна злаків, уламки бронзової посудини, срібні позолочені поясні пряжки й накладки, бронзові пряжки, золоті, срібні та бронзові ґудзики, намистини тощо. На місці тризни виявлено шолом, кольчугу, наконечник списа, кінську збрую, бронзове окуття від щита, прикрашеного сріблом, меч з рукояткою, оздобленою срібною насічкою й камінням, тощо. В кургані, очевидно, було поховано представника знаті.

Синоніми

ГУ́ЛЯ́НКА (проведення часу з розвагами, танцями), ЗАБА́ВА , ГУЛЯ́ННЯ , ГРИ́ЩЕ перев. у мн., ГУ́ЛЬБИЩЕ розм., ГУЛЬБА́ розм., ГУЛЬНЯ́ розм., ПОГУЛЯ́ННЯ розм., ПОГУЛЯ́НКА розм., ГУ́ЛІ розм., ГУ́ЛЬКИ розм., І́ГРИЩЕ заст.; МУЗИ́КИ (у супроводі музик); ВУ́ЛИЦЯ заст. (молодіжні розваги в селі). Грала музика, скликала молодь на гулянку (О. Копиленко); На луках зарані збиралася хіба ж така забава! Та коли ж і відпочити молоді, як не в святковий день? (С. Чорнобривець). - Матимеш час, то виходь до річки на гуляння (А. Шиян); Не ходила на грища, на вечорниці, як і побільшала, бо парубки сміялись з рябої Оксани (Л. Яновська); [Терень:] У чому річ? Що за гульбище? [Прядка:] Та от лекції немає, ну, народ.. розважається (І. Микитенко); Скоро лише гульба розпочалася, пересунувся він незамітно до Докії (О. Кобилянська); Дівчата й парубій повіялись десь на гульню (Грицько Григоренко); У неділю одпросилась якось у батька на погуляння (Марко Вовчок); Петрусь за шапку да і гайда на вечорниці, на погулянки (Ганна Барвінок); Вербівська молодь у літні святкові дні навіть під час жнив збиралась на гулі коло ставу (А. Іщук); Коби борше до неділі, підемо на гульки (коломийка); За мною Хлопці на ігрищах ходять юрбою (Я. Щоголів); Якби мені Черевики, То пішла б я на музики (Т. Шевченко); Я ще на припічку кашу їла та гусенята пасла, а вона вже ганяла по вулицях та по досвітках за хлопцями (І. Нечуй-Левицький). - Пор. вечорни́ці.

Іноземні словники

REVELRY

гулянка, пиятика; гучні веселощі, розгул

Ілюстрації

0 66f95 85308464 XL.jpeg Fokina-vakhanaliya.jpg 1088017.jpg

Медіа