Гудити

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Гудити, -джу, -диш, гл. Хулить, осуждать, порицать. Мет. 410. Судите, гудите, а сами такії. Лукаш. 79. Здорові будьмо, та себе не гудьмо. Посл.

Сучасні словники

Академічний тлумачний словник

ДГУ́ДИТИ, джу, диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; протилежне хвалити. Привів я стригуна до підвід, і землячки почали оглядать: інші хвалили, .. інші гудили (Збірник про Кропивницького, 1955, 8); Омелян говорить так, що не розбереш, чи хвалить, чи гудить жінку (Михайло Стельмах, Хліб.., 1959, 118).

Тлумачний словник української мови

ГУДИТИ -джу, -диш, недок., перех. і без додатка. Виносити осуд, виражати незадоволення; ганити; прот. хвалити.


Морфологічний запис: гу-ди-ти

Синоніми: критикувати; осуджувати; кобенити; ганьбити


Ілюстрації

Hudyty21112017.jpg

Медіа

Іншими мовами

Іспанською мовою: apostrofar

Англійською мовою: condemn

Німецькою мовою: verurteilen

Джерела та література

  1. Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.

Том 1, ст. 336.

  1. Словник української мови: в 11 томах. — Том 2, 1971. — Стор. 189.

Зовнішні посилання