Грімниця

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Грімниця, -ці, ж. 1) Ударь грома? Молнія съ громомъ? Блиснула грімниця із чорної хмари. К. Досв. 9. 2) Свѣча, зажигаемая во время грома (согласно народному вѣрованію). Черниг. 3) = Громниця.

Сучасні словники

Словник української мови: в 11 томах.

Том 2, 1971. — Стор. 170.
ГРІМНИ́ЦЯ, і, жін. Блискавка з громом; блискавка.
Небо бурилося, грізно гурчало, хмарилося, шваркнула сліпуча грімниця, гнівним блиском розітнула чорне хмарище (Костянтин Гордієнко, I, 1959, 485).
Грімниці блиск, мов сталь меча (Леонід Первомайський, I, 1958, 152).

Граматичний словник української мови.

Слово: грімни́ця. Частина мови: іменник жіночого роду, неістота. Флексія, суфікс: -я

Українська мала енциклопедія : 16 кн

Т. 1, кн. II : Літери В — Ґ. — С. 281.
Грімниця, громниця — свічка, яку засвічують в хаті від грому

Ілюстрації

Блискавка12021.jpg

Медіа

Див. також

https://uk.wikipedia.org/wiki/%D0%93%D1%80%D1%96%D0%BC%D0%BD%D0%B8%D1%86%D1%8F#cite_note-1

Джерела та література

  • Словник української мови
  • Граматичний словник української мови.
  • Українська мала енциклопедія
  • Вікіпедія

Зовнішні посилання

http://slovopedia.org.ua/93/53395/856152.html

http://sum.in.ua/s/ghrimnycja