Громовиця

Матеріал з Київський університет імені Бориса Грінченки
Перейти до: навігація, пошук

Громовиця, -ці, ж. Гроза. Вх. Зн. 12. 2) Громовая стрѣла, белемнитъ. Вх. Зн. 12.

Сучасні словники

ГРОМОВИ́ЦЯ, і, жін., розм.

1. Те саме, що блискавка. Цілісіньку ніч ішов заливний дощ. Громовиця спалахувала майже по всьому небесному свічаді (Іван Ле, Клен. лист, 1960, 103); Блиснула раз і вдруге громовиця з чорної хмари, а дуба не обпалила (Василь Кучер, Прощай.., 1957, 72); * У порівняннях. У Домахи зробилися очі, як дві громовиці (Дмитро Бедзик, Дніпро.., 1951, 157); // Гуркіт і тріск, що супроводять електричні розряди в атмосфері. Довго й важко гримнуло в небі, і громовиця покотилася на сотні верст (Василь Кучер, Дорога.., 1958, 70); Їх [дітей] лякала громовиця, Осліпляла блискавиця. Злива залила Стежку до села (Платон Воронько, Коли виростають крила, 1960, 39).

2. Те саме, що гроза 1. Не одна над нами буря-злива, Громовиця не одна пройшла (Петро Дорошко, Єдність, 1950, 40); Не зачепили її [берізку] ні буря, ні громовиці, стоїть вона, привітно тріпоче листям і гнучкою гілкою (Любомир Дмитерко, Розлука, 1957, 182); * Образно. Крізь громовицю громадянської війни Партія чула і голоси з України (Радянське літературознавство, 5, 1958, 3); * У порівняннях. В шахтах гуркіт стоїть, мов весняна громовиця (Олександр Копиленко, Земля.., 1957, 138).

Ілюстрації

67.jpg

Гроза2.jpg

Зовнішні посилання

http://sum.in.ua/