Громадянин
Зміст
Словник Грінченка
Громадянин, -на, мЧленъ громади, членъ общества. Оце зібралися ми, пановегромадяне, про от що розсудить. Гліб. Хай буде громадянином тієї землі, де уродився й виріс. О. 1861. X. 150.
Сучасні словники
Тлумачення слова у сучасних словниках
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
ГРОМАДЯ́НИН, а, чол.
1. Особа, що належить до постійного населення якої-небудь держави, користується її правами і виконує обов'язки, встановлені законами цієї держави. [Руфін:] Сьогодні, вчора й зроду я той самий: я римський громадянин (Леся Українка, II, 1951, 416) До якої б національності не належав громадянин СРСР в якому б кутку нашої неосяжної країни він не жив його Батьківщина — великий Радянський Союз (Комуніст України, 11, 1959, 39).
2. Дорослий чоловік, а також форма звертання до нього. Увагу його чомусь привернув солідний громадянин у шубі (Олесь Гончар, Мата.., 1959, 12); — Громадянине, ей ви, громадянине без шапки! — авторитетно погукав його перонний охоронець порядку, вокзальний міліціонер (Іван Ле, Міжгір'я, 1953, 8).
3. уроч. Той, хто підпорядковує особисті інтереси громадським, служить батьківщині. У збірнику «З вершин і низин» автор [1. Франко] стає перед нами насамперед як громадянин і боєць (Максим Рильський, III, 1956, 270); В книзі «Плуг» він [П. Тичина] виступив як поет-громадянин, поставивши свій талант на службу народу, його революційним устремлінням і діям (Андрій Малишко, Думки.., 1959, 9).
4. іст. Член громади (див. громада 1 3). Волосний з писарем та з кількома громадянами повели в волость Кайдашенків, їх жінок та Кайдашиху (Нечуй-Левицький, II, 1956, 365); А через місяць йому об'явлено, що тепер він піщанський громадянин — козак, Остап Маркович Хрущ (Панас Мирний, II, 1954, 39).
ГРОМАДЯНИН член суспільства <громади>, виборець, з правом голосу, як ім. цивільний, ур. син <н. сини вітчизни>; платник <платій> податків, ок. податковець.
Ілюстрації
|
|
|
|
Медіа
Див. також
Цікаво знати
Громадя́нин — людина, певного народу. Ця приналежність є формально юридично оформленою. Як член певного соціуму громадянин має певні права та обов'язки, щодо цього соціуму і підпорядковується певним (прийнятим в громаді) нормам і законам.
Громадянин — це людина, яка належить до певної країни, де вона має відповідний юридичний статус, або співвідносить себе з нею. Громадянин має певні права, а також відповідні обов'язки. Поняття громадянин визначає місце людини в державі. З юридичної точки зору громадянин — це загальне поняття, а індивідуальне поняття громадянина вміщено в його громадянській позиції — у певному ставленні до різних суспільних явищ і процесів з урахуванням інтересів суспільства та держави. Власне від умов соціалізації в суспільстві, від родинного виховання, від рівня розвитку особистої культури й освіченості залежить рівень громадянськості певної особи. Формування громадянськості відбувається у процесі соціалізації особи через систему суспільних відносин.
Громадянин — фізична особа, правовий статус якої зумовлений належністю до громадянства певної держави. Громадяни становлять найчисельнішу категорію населення. Вони також володіють повнішим обсягом прав і свобод, ніж інші категорії населення — іноземці та особи без громадянства. Громадянин — це завжди людина. Але в юридичному значенні не кожна людина може бути громадянином. Це зумовлено певними відмінностями у правовому статусі громадянина і людини. Права останньої мають природній та невідчужуваний характер, тоді як права громадянина визначаються належністю людини до громадянства певної держави. При цьому правові статуси громадянина і людини багато в чому збігаються і переплітаються. Тому чимало конституцій країн світу, в тому числі України, містять загальні розділи про права, свободи та обов'язки людини і громадянина. Громадянин — людина, що має стійкий правовий звязок з конкретною державою, що проявляється у взаємних правах та обов′язках.
Джерела та література
Словник української мови Академічний тлумачний словник (1970—1980)
